Творче завдання: продовжити переказ роздумами про те, що потрібно сучасній людині для щастя.
Щоб зрозуміти людину і її потреби, щоб збагнути її сутність, не треба протиставляти одну одній ваші загальновідомі істини. Так, ви маєте слушність. Усі ви маєте слушність. Логічно можна все довести. Мав слушність навіть той, хто в усіх злигоднях світу звинувачує горбатих. Якщо ми оголосимо війну горбаням — ми скоро підбуримо себе проти них. Мститимемо за їхні злочини. А серед горбатих, як відомо, теж є злочинці.
Щоб виявити сутність людини, треба хоч на мить забути про чвари, бо всяка віра впроваджує цілий коран непохитних істин, які породжують фанатизм. Можна поділяти людей на правих і лівих, на горбатих і не горбатих, на фашистів і демократів, і ніякий такий поділ не можна спростувати. Але істина, ви ж добре знаєте,— це те, що робить світ простішим, а не те, що створює хаос. Істина — це мова, що помагає передати вселюдське. Ньютон зовсім не «відкрив» закон, довгий час прихований,— відкриття чогось схоже на розв’язання ребуса, а те, що робив Ньютон, було творчістю. Він створив мову, яка змогла передати нам і падіння яблука на галявину, і схід сонця. Істина — це не те, що можна довести, це — простота.
Навіщо сперечатися про ідеологію? Будь-яку ідеологію можна підтвердити доказами, і всі вони суперечать один одному, а від таких суперечок пропадає всяка надія на порятунок людей. А люди навколо нас і скрізь прагнуть до того самого.
Ми хочемо бути вільні. Та людина, яка працює кайлом, хоче знати, який сенс у кожному ударі його кайла. Коли кайлом довбе каторжник, то кожен його удар тільки принижує цього каторжника, але якщо кайло в руках шукача, то кожен удар його звеличує шукача. Каторга не там, де працюють кайлом. Це не тяжка праця, не жахлива втома. Каторга там, де удари кайла не мають ніякого сенсу, де праця не єднає того, хто працює, з іншими людьми.
І ми хочемо втекти з цієї каторги.
(300 сл.) (За А. Сент-Екзюпері)