- 1.
Інститути | Функції | Структурні елементи |
|
|
ролі |
Політичні | Розподіл політичної влади; підтримка законів, правил та стандартів | Законодавець, суб’єкт права |
Економічні | Виробнича, обмінна, адаптації, стимулююча, інтегративна та інноваційна | Роботодавець, підприємець, найманий робітник, менеджер, покупець, продавець |
Освітні | Професійно-економічна, трансляції та поширення цінностей, забезпечення історичної спадкоємності, соціалізації, інтегруюча, інноваційна, виховна, соціальної селекції | Учитель, викладач, учень, студент |
Релігійні | Поглиблення віри, комунікативна, інтегративна, психотерапевтична | Священнослужитель, мирянин |
Сімейні | Репродуктивна, виховна, соціалізації, комунікативна | Батько, мати, дитина, сестра, брат |
Розрізняють явні функції соціальних інститутів, що розкриваються як визнана частина їхніх цілей і латентні функції, котрі здійснюються несвідомо і можуть офіційно не визнаватись.
- Задоволення соціальних потреб;
- Закріплення та відновлення соц відносин
Інституціональний аналіз дає змогу з’ясувати причини негативних явищ, що зумовлюють соціальну дезорганізацію та кризові явища в суспільстві. Ключовим моментом у розвитку процесів дезорганізації є руйнування соціальних інститутів, що створює ситуацію, яку Е. Дюркгейм назвав аномією, тобто таку ситуацію, коли індивіди не можуть інтегруватися з основними інститутами суспільства і не визнають найбільш значущі соціальні норми.
Аномія характеризується втратою соціальними інститутами мети діяльності, послабленням нормального регулювання поведінки людини у головних сферах життєдіяльності; утратою чіткого визначення соціальних норм, послабленням механізму соціального контролю, зростанням соціального напруження. А це означає, що діяльність соціальних інститутів набуває дисфункціонального характеру, перестає задовольняти потреби суспільства, нові умови його життєдіяльності. Отже, головним агентом соціальних змін є соціальні інститути, а не соціальні групи і класи, як уважають марксисти.