Ь (м’який знак) — єдина буква алфавіту, яка не позначає на письмі ніякого звука, а служить для показу того, що попередня буква позначає м’який приголосний звук (ціль, галузь, цивільний), а інколи також того, що попередній м’який приголосний вимовляється роздільно з наступним звуком [й], що передається буквами я, ю, є, ї та буквосполученням йо (Дьяконов, Льюїс, льє, Ільїн, мільйон).
М’який знак пишеться
1. Після букв д, т, з, с, ц, л, н усередині слова перед наступним приголосним або в кінці слова: доповідь, магістраль, каньйон, боротьба.
2. Після л перед наступною буквою на позначення м’якого приголосного: сільський (хоча село), читальня.
3. Усередині складу перед о після всіх букв на позначення м’яких приголосних: льон, сьомий, цього, у нього, трьох, чотирьох, ларьок.
4. У суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-, -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк український, запорізький, галицький, легенько, ніжнісінький, малюсінький.
5. У буквосполученнях -льч-, -льц- (походять із -льк-), -ньч-, -ньц- (походять
із -ньк-), -сьч-, -сьц- (походять зі -ськ-): ляльці, ляльчин (бо лялька), няньці, няньчин (бо нянька), Прісьці, Прісьчин (бо Пріська).
6. Перед зворотною часткою -ся (-сь) у дієсловах дійсного та наказового способів: будують — будуються, стань — станься і станьсь, піднось — підносься (але піднісся, бо підніс).
М’який знак НЕ пишеться
1. Після букв на позначення губних [б], [п], [в], [м], [ф], шиплячих передньоязикових [ж], [ч], [ш], глоткового [ґ] задньоязикових [г1], [к], [х] і [р] у кінці та середині слова перед приголосним: голуб, голубка, любов, любов’ю, календар, календарний, ларка, чотирма, пишеш, пишешся, ніч, нічний, штраф, штрафний.
2. Після букв д, т, з, с, ц, н, якщо далі йдуть букви, що позначають м’які або пом’якшені приголосні: пісня [піс’н’а], радість [радіс’т’], свято [с’вато].
3. Після букви н перед ж, ч, ш, щ і суфіксом -ськ-: тонший, інший, менший, промінчик (хоч промінь), велетенський (хоч велетень).
АЛЕ: женьшень, Маньчжурія.
4. У буквосполученнях -лц-, -лч-, якщо вони походять із -лк-: спілці (бо спілка), галці (бо галка).
5. У буквосполученнях -зк-, -ск-, що не є суфіксами: баский, боязкий, в’язкий, дерзкий, порский, ковзкий, різкий, плоский та похідних.
6. Після н, т, д перед суфіксами -ченк(о), -чук, -чи-, -шин: Гринчишин, Радчук.
М’який знак пишеться у словах: тьмяний, бо тьма; різьбяр, бо різьба.
М’який знак НЕ пишеться після першої частини складних числівників: сімнадцять, шістдесят, п’ятсот. Щоб краще запам’ятати правила вживання м’якого знака, слід завжди мати на увазі, що він може стояти ЛИШЕ після букв на позначення м’яких приголосних [д’], [т], [з’], [с], [дз’], [ц’], [л’], [н], [р’] («Де Ти З’їСи Ці ЛиНи, РиДЗю?»).