В умовах терору Максим Рильський зумів написати десять книжок ліричних поезій і ліро-епічних творів, кілька книжок перекладів, зокрема й досі неперевершений переклад творів Адама Міцкевича.
Уже перша поетична збірка п’ятнадцятирічного Рильського вишукано демонструє уміння вільно володіти словом. Саме вона виявила найхарактернішу рису письменника — писати лаконічно і водночас глибокозмісто-вно. Максим Тадейович — великий майстер сонета, форма якого вимагала саме лаконічності, стислості думки і слова
З молодих літ поета захоплювала творчість великих поетів минулого. Потрібно бути мужнім, щоб у той час писати ніжну лірику та суворі сонети й октави.
Максим Рильський був талановитим імпровізатором і чудово грав на роялі, навчившись у великого укра-їнського композитора Миколи Лисенка. Напевно, звідси особлива ніжність, чистота, мелодійність його поезії.
Багатство мотивів — перше, що характерне для поезії Максима Рильського. Традиційні мотиви українсь-кої поезії Рильський доповнює почерпнутими з античної та західноєвропейської, а в нові часи — із сучасності. Ясність світовідчуття, дитинне захоплення радістю життя поет проніс через усю творчість. Навіть змінюючи під впливом обставин своє творче кредо, коли, за його словами, «сучасність заговорила», він насамперед вслухав-ся в порухи людської душі, в глибини людських переживань. Для його віршів характерна зосереджена думка, енергія, закута в класично прозорі й гармонійно виважені форми. Рильський на догоду часові був вірним пое-тичній класичній традиції.
«Нове життя нового прагне слова», — змушений написати Максим Тадейович. Проте серед багатьох офі-ціозних поезій 30-50-х років часто з’являються справжні шедеври, які навічно залишають поета серед видатних митців сучасності.
Музикальність поезії Максима Рильського — від української народної пісні. Завдяки Рильському і неок-ласикам українська поезія зрівнялася із західноєвропейською у використанні найскладніших форм вірша.
Особливою майстерністю вирізняються сонети М. Рильського. Як сказав дослідник його творчості Юрій Лавріненко, «може, саме тому Рильський вибрав сонет і дав йому ще один вислів, цим разом вислів української туги за визволенням з провінціалізму, за «великою землею» культури».
Уся творчість видатного поета пройнята прагненням до «великої землі» культури, до краси слова, до на-родної мудрості Максим Рильський — душа і совість свого народу — був не просто поетом, а мислителем, філософом, працелюбом, який зі свого Голосієва в Києві, мудро примружившись, бачив увесь світ, але ніколи не забував своєї Романівки. Тому й міг, осягнувши вершини світової культури, заповісти нащадкам: «Як парость ви-ноградної лози, плекайте мову».