Платники податків — це суб’єкти, які сплачують подат­ки за рахунок коштів, що їм належать. Хто безпосередньо спла­чує податок — другорядне питання: це може бути особисто платник податків, його представник або податковий агент.

Платників податків можна класифікувати за такими підста­вами:

І. Залежно від способу організації господарської діяльності:

1) фізичні особи;

2) юридичні особи;

3) іноземні юридичні особи; постійні представництва інозем­них юридичних осіб;

4) юридичні та фізичні особи, що діють у складі групи, яка не має статусу юридичної особи (іноземні і/чи національні юри­дичні та фізичні особи, що діють в Україні на правах партнерів у складі групи, яка не є юридичною особою, на підставі догово­ру про спільну діяльність);

5) відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи;

6) консолідована група платників податків.

ІІ. Залежно від податкової юрисдикції держави:

1) резиденти — особи, які мають місце постійного прожи­вання чи місцезнаходження в даній державі і доходи яких підлягають оподатковуванню з усіх джерел (особи, які несуть повну податкову відповідальність);

2) нерезиденти — особи, які не мають місця постійного зна­ходження в державі і в яких оподатковуванню підлягають лише доходи, отримані ними на даній території (особи, які несуть обмежену податкову відповідальність).

Розмежування резидентів і нерезидентів здійснюється на основі трьох принципів:

— постійного місцезнаходження на території держави (най­частіше закріплюється кількісний критерій — в Україні це 183 календарних дні);

— джерела отриманих доходів;

— межі податкової відповідальності — повної чи обмеженої1.

Принцип територіальності визначає національну належ­ність джерела доходу. При цьому оподатковуванню в даній країні підлягають тільки доходи, отримані на її території, у той час як будь-які доходи, отримані за її межами, звільняються від оподаткування в даній країні.

Деякі країни за основу беруть критерій резиденства (Вели­ка Британія, СІЛА, Росія, Україна); інші — переважно кри­терій територіальності (Франція, Швейцарія, країни Латин­ської Америки). Різне об’єднання цих критеріїв зумовлює неоднаковий податковий режим і часто є основною причиною подвійного оподаткування.

ІІІ. Залежно від розмірів сукупного валового доходу:

1)великий платник податків — це особа (юридичний, відособлений підрозділ без статусу юридичної. особи, постійне пред­ставництво іноземної юридичної особи), сукупний валовий до­ход якої становить від 4 до 20 млн. грн.1;

2) середній платник податків — це особа (всі платники, пе­рераховані в першій групі), обсяг сукупного валового доходу якої становить до 4 млн. грн. У встановлених законодавством випадках ці суб’єкти можуть виступати малими платниками податків2;

IV. Залежно від критерію юридичного та фактичного обо­в’язку сплати податку:

1)юридичний платник податків;

2)фактичний платник податків.

Платники податків зобовязані:-вести бухгалтерський облік,-складати зітність про фінансову,господарську діяльністя,-подавати до декларації,бух звітність,які повязані з обчисленням та смпалою податків та платежів,-сплачувати належні суми податків та інш. Платежві у встановлений термін,-допускати посадових осіб податкових інспекцій до обстежання приміщень,що використовуюються для одерж доходів.

Платники податків мають право:-подати дарж подат інспекції документи,що підтверджують право на пілги щодо оподаткування,-одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок,-оскаржувати у законному порядку рішення податкових інспекцій та дії посадових осіб.