Говорячи: сильний, як ведмідь, хитрий, як лис, ми використовуємо слова-символи. Ведмідь тут виступає символом сили, лис — хитрості. Завдяки символу можна одним словом передати якесь складне поняття. На-вколо нас є безліч символів.
Найдавніша символіка пов’язана з могутніми силами природи. Давні племена проголошували себе си-нами Сонця, ріки чи якоїсь тварини. Зображенні цих покровителів ставали символами, знаками роду.
Символами певної країни можуть бути й природні об’єкти. Так, символом Єгипту є ріка Ніл, символом Вірменії — гора Арарат, символом Японії — вулкан Фудзіяма.
Для українців найвизначнішим національним символом є Дніпро-Славутич. Він оспіваний у численних піснях, думах, легендах. Іншими природними символами України є найвища вершина українських Карпат гора Говерла, острів Хортиця.
Серед рослинних символів України відзначимо калину, чорнобривці, тополю, вербу. Промовистими для серця кожного українця є слова козак, кобзар, чумак, хлібороб.
Пам’ятки архітектури теж можуть бути символами. Одразу пригадуємо єгипетські піраміди, Велику Ки-тайську стіну, Ейфелеву вежу в Парижі. Для українців національними архітектурними символами є Софійський собор, Золоті ворота, Києво-Печерська лавра.
Національними символами також можуть виступати легендарні чи реальні історичні постаті. Одразу на пам’яті спливають імена першокнязів Кия, Щека, Хорива та сестри їхньої Либіді, князя Володимира Великого, Ярослава Мудрого. Пригадуємо ми й славних козацьких отаманів Байди Вишневецького, Богдана Хмельницько-го, Івана Мазепи, Пилипа Орлика.
А хіба можна оминути увагою наших духовних провідників: Петра Могилу, Григорія Сковороду, Івана Ко-тляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка!
Без цих постатей не було б національної пам’яті українського народу. Вони — наші світочі, наша гордість.