Минув уже третій день, як помер Христос на хресті. Уже третій день журиться його мати Марія — не їсть і не п’є нічого. Жінки приходили до неї, хотіли потішити її, просили, щоб вона з’їла щось. Але Марія і далі не говорила, й нічого не їла…
Однією з тих, що часто приходили до Матері Божої, була бідна Ганя. У неділю вранці, коли всі раділи, що Христос вос-крес, Ганя взяла своє добро — кілька яєчок і пішла до Марії.
— Маріє! Не плач, не сумуй,— просила вона.— Хіба ти не знаєш, що Твій Син воскрес? Не сумуй, а радуйся, Маріє!
— Знаю,— відповіла Марія.— Мій Син з’явився мені у сні. Навколо нього була така ясність, що очі боліли від неї. Знаю, що мій Син воскрес.
Дівчина дала Марії свій подарунок — кошик із яєчками. Сльози радості потекли з її очей і впали на яєчка.
І дивне диво сталося. Де впала сльоза з її святих очей, там на яєчках зацвіли чудові квіточки, гарні метелики, ясні зірочки. Марія зраділа і почала роздавати ті яєчка людям.
— Радуйся! — казала вона кожному, коли подавала яєчка,— Христос воскрес! Христос воскрес!
Коли вже яєчок не стало, вона з подякою віддала кошик дівчинці. Ганя взяла його і вийшла на вулицю. Раптом глянула у кошик, а він повний писанок.
Скільки Ганя не роздавала тих яєчок, а кошик в неї завжди був повний.
Так за короткий час усі люди в місті знали, що Христос воскрес. На пам’ять про це диво пишуть в Україні писанки. А на Великдень дарують їх рідним і друзям і шанують, як великі скарби.
(250 сл.) (Із книги «Світ моєї України»)