Нині вчені бачать у космічних просторах цілі наукові по­селення з численними лабораторіями, найскладнішими при­ладами, автоматами, сотнями і тисячами дослідників – це будуть величезні орбітальні станції, де тривалий час ви­вчатимуться фізичні, біологічні, астрономічні, медичні та інші проблеми. Екіпажі зможуть замінювати один одного, і спеціалісти для них будуть добиратися залежно від завдань, які ставить практика.

Чи можна прогнозувати працездатність людини в космосі? Відомо, що невагомість вносить значний дискомфорт в умови її діяльності, сильно змінює потік інформації, яка поступає в мозок від різних частин тіла, м’язів і органів, істотно пору­шує координацію рухів. Навіть під час роботи в космічному кораблі, де космонавт має можливість і зручно сидіти, і міцно закріплювати своє тіло, чітко спостерігалося досить значне зниження рівня працездатності космонавта. Для того щоб по­яснити це явище, дати йому конкретну оцінку, попередити негативний вплив невагомості, були розроблені спеціальні бортові прилади. В їхній основі лежить принцип моделюван­ня найбільш характерного виду діяльності космонавта – керу­вання космічним кораблем і його складними системами.

Кожний політ ставить перед дослідниками нові питання – своєрідні загадки Космосу, а їх ще дуже і дуже багато таїть у собі невагомість. Наприклад, треба натиснути кнопку. На Землі – натиснеш не думаючи. У невагомості ж обов’язково, перш ніж натиснути, доводиться продумати цю дію. Відбува­ється свого роду затримка. Це турбувало й продовжує турбу­вати вчених.

Щоб дослідити це явище, свого часу у космос підняли спе­ціальний рефлексограф, який давав можливість записувати час рухових реакцій людини.

У польоті також вивчається зір космонавтів, чутливість шкіри, особливості роботи космонавтів з телеграфним ключем і багато іншого. Численні результати досліджень дозволили зробити висновок про те, що зміни в працездатності космо­навтів, які покинули Землю, проходять ніби дві фази. У пер­шій фазі протягом однієї-двох діб порушується здатність підтримувати рівновагу тіла, помітно збільшується кількість помилок при виконанні складних тестів.

У другій фазі всі ці порушення зменшуються, а якість роботи космонавта покращується.

Можна чекати, що після цього поступово буде давати про себе знати стомлення і залежно від цього – зниження праце­здатності космонавта.

Звичайно, динаміка цього процесу багато в чому залежати­ме від індивідуальних особливостей організму, від режиму праці і відпочинку в польоті, від ступеня підготовки екіпажу до польоту та іншого. Як швидко почне втомлюватися космо­навт залежить і від того, який газовий склад у кабіні косміч­ного корабля, його температура і вологість, від харчування космонавтів та інших гігієнічних умов.

У наш час учені знають, який винятково науковий і прак­тичний інтерес для космічної медицини мають польоти орбі­тальних станцій. Саме вони допомагають спеціалістам відпо­вісти на численні запитання, ужити заходів щодо забезпечення високої працездатності космонавтів.

Окреслені дослідження мають істотне значення для по­дальшого освоєння космосу, зокрема для здійснення турис­тичних польотів на навколоземну орбіту. Вважають, що такі польоти стануть можливими в недалекому майбутньому – до­рогу в космос давно відкрито. Потім, мабуть, настане час ви­вчення сусідніх планетних систем. І підготовку до них розпо­чали вже нині.

(451 слово)
З альманаху «Заради тебе, Земле!»