Колективні спори – це спори між трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом з питань установлення нових або зміни чинних соціально-економічних умов праці та  виробничого побуту; укладення або зміни колективного договору; виконання колективного договору або його окремих положень; невиконання вимога законодавства про працю.

Порядок вирішення спорів такий:

Колективні спори вирішуються веденням переговорів із застосуванням спеціальних процедур і засобів. Якщо сторони не дійшли згоди в переговорах, вони формують спеціальну комісію для вироблення практичних рекомендацій щодо сутності спору і проводять консультації. Така комісія – це примирювальна комісія. Вона залежно від рівня спору розглядає спір протягом 5, 10 або 15 днів.

У разі несхвалення комісією рішення зі спору, яке задовольнило б конфлікт, створюється трудовий арбітраж – орган, що складається із залучених сторонами спеціалістів, експертів тощо. Він ухвалює рішення протягом 10 днів з дня його утворення (інколи 20 днів).

Запобігати виникненню колективних трудових спорів покликана Національна служба  посередництва і примирювання. Сторони після додержання передбачених примирних процедур мають право звернутися за сприянням у вирішенні спору до цієї служби, яка в десятиденний строк надсилає сторонам свої рекомендації. Керівники у семиденний строк повинні розглянути матеріали і рекомендації і проінформувати про прийняті рішення сторони спору і Національну службу посередництва і примирення.

Для вирішення трудового спору колектив має право організовувати і проводити страйк, збори, мітинг, пікетування, демонстрації в порядку і формах, передбачених чинним законодавством. Страйк – це крайній захід вирішення конфлікту, коли всі інші можливості вже використано. Це тимчасове колективне припинення роботи працівниками з метою вирішення колективного трудового спору. Проте деякі категорії не мають права на такі заходи (водії громадського транспорту, працівники суду, прокуратури, держаної, виконавчої влади, правоохоронних органів).