мене, і я тобі поможу.
Пішов Іван далі. Увидів на березі річки чоловіка, що дивився у небо.
— Що тут робиш?
— Не мішай мені! Вже тиждень минув, як верг я каменем у небо. Днесь мав би упасти.
— Сядь мало, поговоримо.
— Кажу тобі: не мішайся у мою роботу!
«Чекай, зараз я тебе провчу»,— подумав Іван і витяг пищалку.
Танцював той чоловік, доки не вморився, а як змучився, почав просити Івана:
— Перестань грати, бо я вже не можу танцювати.
Іван перестав. Тоді чоловік почав казати:
— Звуть мене Далекометайлом. Я буду твоїм братом. Як будеш потребувати помочі, поклич мене.
Так Іван познайомився з Всепоїдайлом, Вседрижайлом, Всевипивайлом, Побігайлом, Далекоглядом і Далекометайлом. Всі шість стали його братами.
Довго Іван ходив по світу. Свистав на пищалці, веселив людей, за що йому давали поїсти, пити, нічліг, а багатші давали й гроші. У біду не попадав і не мусив кликати названих братів.
Та раз попав Іван у велике місто і видить: на будинках, на хижах чорні прапори. Люди ходять зажурені, смутні, всі у чорній одежі. «Ба, що сталося у сьому місті? Май, же хтось із знатних людей номер?» — подумав Іван і зазвідав чоловіка, котрий коло нього проходив:
— Чоловік добрий, чому у вас такий смуток? Ачей хтось помер?
— Хіба ти не знаєш? Тут недалеко є колодязь. З нього бере воду все місто. Тим колодязем заволодів шаркань-змій. За воду йому треба давати найкращу відданицю, бідну чи багату, селянську чи царську… Та днесь черга на царську дівку. Вранці мусять її привести до колодязя. Цар написав усюди розказ: «Хто уб’є шаркань і врятує його доньку, той стане його зятем». То тепер розумієш, чому смуток у місті?
Іван подумав і каже:
— Веди мене до царя. Я уб’ю шаркань.
І чоловік повів Івана до царя. Іван був бідно одягнений, і тому стража не пускала його до царя. Та коли Іван нагадав про царський розказ, пустили його у царські палати. Цар подивився на хлопця, коли узнав від стражі, чого той прийшов, і каже:
— Запам’ятай: якщо не уб’єш шаркань, то відрубаю тобі голову. А уб’єш, то оженю тебе на моїй дівці і передам тобі половину царства.
Другого дня Іван пішов до колодязя. Не довго чекав він. З’явився шаркань-змій і заричав:
— Ти, смолоше, чого сюди прийшов? Замість царівни? Спочатку тобою посмакую, а потім увесь народ міста зморю без відьом!
— Не хвалися,— каже Іван.— Будеш ти нині без сніданку!
Вийняв Іван пищалку і почав грати. Змій як почав танцювати, то земля задрижала. Народ переполошився. Думали, що кінець світу. А Іван доти грав, доки змій не здох. Зразу стало тихо. Люди думали, що леґінь пропав, і дуже зачудовалися, коли його увиділи живим.
— Но, люди,— сказав їм Іван,— тепер можете брати воду, хто скільки захоче. Змій убитий, і відданиці можуть жити без страху.
Прийшов Іван до царя, потребував дівку і половину