Сьогодні в природі відомо понад дві з половиною тисячі мінералів. їх знаходять у надрах Землі й на дні морів, у мі­сячному ґрунті й метеоритах. Кожен мінерал має свою назву: аметист, сердолік, яшма… Назви камінню давали ще древні люди.

Краса, привабливість, рідкість кольорових мінералів у при­роді призводили до того, що вони високого цінувались як прикраси, а дивні й незрозумілі світлові ефекти служили джерелом багатьох народних переказів. Камінь став предме­том поклоніння.

Світ каміння великий.

Гірський кришталь… З древніх трактатів відомо, що гір­ський кришталь – це лід, що ніколи не розтане. Легенда про те, що лід, який довго пролежав в горах і тому став кришта­лем, жила дуже довго. Гірський кришталь не тільки чистий і прозорий, як джерельна вода, але й холодний. Цей камінь за­вжди вважався символом скромності. Гірський кришталь з давніх-давен згадується в художній літературі й фольклорі. Наприклад, у відомій усім казці добра чарівниця нагороджує Попелюшку кришталевими туфельками.

Аметист може бути ніжно-фіолетовим, як тендітна фіалка, а може загорітися пурпурним вогником. За античною міфоло­гією, богиня полювання Діана перетворила в ліловий аметист свою німфу, щоб врятувати її від переслідування.

Сердолік нарікають яскравими епітетами: чарівний, таєм­ничий, магічний, казковий. Древні єгиптяни любили виточу­вати з сердоліку священні амулети й талісмани. Протягом ба­гатьох віків із сердоліку виготовлювали різьблені камені із зображеннями міфічних героїв і богинь, звірів, птахів, різні печатки.

Візерунчасті агати й онікси є найпривабливішими само­цвітами світу. Вони використовувалися людиною ще під час ранніх цивілізацій в Єгипті. Імператриця Катерина II зберіга­ла прикраси з агату й оніксу в маленькому музеї, не доступ­ному нікому, крім особливо поважних гостей. З цього зібран­ня й виріс потім один з найвеличніших музеїв світу – Ермітаж.

Яшма має найрізноманітніші малюнки. Чого тільки не по­бачиш, розглядаючи колекцію яшм! Тут і золото парчі, і захід сонця над коричневим полем, і тихий вир, і промінь сонця, що пробивається крізь хмари. Таких неочікуваних картин не перерахувати, тому що кожен зріз пейзажної яшми відкриває красу, створену великим майстром – природою. У давні часи художники виготовляли з неї табакерки, шкатулки, вази, кубки, прикраси для палаців і церков, а також символів вла­ди. Наприклад, булава Богдана Хмельницького була зроблена з яшми й прикрашена самоцвітами.

Бурштин люди цінували дуже давно. Нині на розкопках археологам потрапляють до рук намисто, коралі, підвіски, фі­гурки людей і тварин, дитячі іграшки й магічні амулети з бурштину. Про походження бурштину є безліч легенд. Чим тільки не уявляється бурштин – морською піною, що застигла в сонячних променях, піною китів, що затверділа, слізьми. З давніх-давен люди помітили властивість бурштину вилікову­вати різні хвороби.

Людину завжди вражали яскравість, прозорість, блиск са­моцвітів, які вона знаходила. У давнину самоцвіти називали «квітами землі». Каміння близьке нам досконалістю, силою дії на наш внутрішній світ. Постійно змінюються звичаї, тра­диції, мода й смаки. Але не змінюється краса, народжена в надрах Землі. Мода на красу не проходить ніколи.

(451 слово)
За В.А.Супричовим