Творче завдання: поміркувати, чому тема хліба набула в сучасній літературі філософського узагальнення.
Фольклор як одне з найцінніших надбань національної культури відбиває історію, побут народу, його філософію, етику, життєвий досвід у художньому слові прислів’їв та приказок, дум та пісень, казок та легенд, переказів та оповідань. Відомо, що як колективне явище фольклор упродовж віків викристалізовував народне розуміння краси і моралі, головних життєвих цінностей, народні погляди на найрізноманітніші сфери діяльності і буття людини.
Завжди домінуючими ідеями фольклорних творів була висока мораль подружніх взаємин і суспільних стосунків, самопожертва в ім’я кохання, вітчизни. Але чи не найголовнішою є ідея добробуту, а відтак багатства, нагодованих дітей, здоров’я. Не випадково традиційні колядки і щедрівки, веснянки, гаївки, юр’ївські пісні — це зображення статечного господаря, господині, котрі «дзвонять золотими ключиками» по світлиці, мають повні комори зерна, золоті меди. Юр’ївські побажання пов’язані з багатством, здоров’ям, веселістю: «Будь здоровий, як вода, а багатий, як земля, а веселий, як весна».
Усі календарно-обрядові традиції українського народу, родинні свята: народини, хрестини, весілля — тісно переплітаються з хліборобською і скотарською магіями, які складалися віками і генетично закладені у свідомості кожного українця. Страх перед голодом, голодною смертю змушував селянина поклонятися єдиній годувальниці — землі, тому всі ритуали його життя характеризуються жертвопринесенням землі (горщик каші, яйця), ритуальним хлібом. Посипання молодих житом, весільний коровай, калачі, поминальне коливо, хліб на труні — усе це явища одного порядку — «хліб — усьому голова».
Хліб — втілення життя, «жито — жити» — у народній творчості має одне протиставлення — голод. У народній казці за шматок хліба Кривда виймає у Правди очі, і та оддає їх, аби не вмерти.
В українській народній творчості ми не знайдемо жодного жанру, в котрому не акцентувалося б на хліборобській темі, на достатку тією чи іншою мірою, скрізь зустрічаємо згадки про хліб як джерело життя, святочне жертвоприношення.
Художнє трактування ідеалів трудящої людини, доброго господаря, дбайливої господині, трудівниці дочки-пасербиці тощо в кожному жанрі своєрідно трансформується через ставлення до хліба, до голоду як нестерпного становища людини-трудівника.
Тема хліба, достатку притаманна усім жанрам народної творчості. Найвиразніше вона звучить у прислів’ях, приказках, думах, соціально-побутових баладах, родинно-побутових та алегоричних піснях, соціально-побутових казках, легендах, переказах, народних оповіданнях.
Давні форми поезії і прози, позначені елементом фантастики, відображають хліб і достаток як альтернативу голоду, пов’язаного головним чином з епідеміями, неврожаями, соціальним становищем — бідний — багатий. Народні оповіді — перекази, спогади, сповіді — жанр, сформований за умов реалістичного мислення в мистецтві, найближчий до форм фольклору, котрий відображає події голодоморів в Україні у XX столітті.
(384 сл.) (За Т. Конончук)