Державні нації дбають про те, щоб молоде покоління долуча­лося до власної історії. Нині з темряви віків проступають мало­відомі досі або зовсім нові імена — величні тіні наших забутих предків. Сотні років від суспільства замовчувались або зникали невідь-куди свідчення про славетних українців, людей великої сили духу, справжніх богатирів української історії.

Одним із них є український гетьман Пилип Орлик. Життя його було складним і неспокійним. Гетьман-вигнанець, гетьман- емігрант…

Орлик походив із поважного чесько-українського роду, здобув освіту в Києво-Могилянській академії. Його порядність, праце­любність і глибоку любов до Вітчизни помітив гетьман Іван Ма­зепа й призначив генеральним писарем Козацької держави. Іван Мазепа втаємничив Орлика в усі секрети тодішньої української політики, і той став її безпосереднім виконавцем.

Після смерті Мазепи Пилипа Орлика обрали гетьманом. Цього ж дня було проголошено «Конституцію прав і свобод Запо­розького Війська». Цей документ став вищою точкою політичного мислення у вісімнадцятому столітті, бо фактично декларував в Україні незалежну республіку.

Це була одна з перших державних конституцій у Європі. Вона на вісімдесят років випередила ідеї Великої французької революції. Як відомо, конституцію СІЛА схвалили в 1787 році, конституції Франції та Польщі — у 1791 році, у Російській імперії спроби створити головний документ держави були тільки в першій чверті дев’ятнадцятого століття, але закінчилися трагічним повстанням декабристів 1825 року.

Конституція Пилипа Орлика й нині вражає своєю актуаль­ністю і високим правовим рівнем. Вона стала реальною моделлю вільної, незалежної держави, яка б ґрунтувалася на природному праві її громадян на свободу й самовизначення.

З пожовклих сторінок документа постає світ, що вражає уяву й видається неймовірним. В Україні триста років тому було створено одну з перших у Європі конституцій, а ми три століття потому не мали свободи!

Шістнадцять статей конституції передбачали: установлення національного суверенітету; визначення кордонів Української держави; забезпечення демократичних прав людини; визнання трьох гілок влади.

Цей документ проголосив права всіх верств населення України.

Визначальною рисою Орликової конституції, яка, власне, робить її однією з найдемократичніших серед усіх тогочасних державних актів, є пункти, що обмежували гетьманську владу на користь старшинської ради – своєрідного козацького парла­менту. У відносинах із закордонними державами, до яких звертався Орлик по допомогу в цій складній для України ситуації, він наголошував: «Ми не можемо дивитися байдуже на нещастя, яким віддана наша нація, на порушення її прав… Ми говоримо, що з допомогою Бога козацька нація буде обновлена у своїх правах». Ці слова й нині вражають болем за український народ, за його історичну долю.