Характер політичної влади російського уряду. Суспільно-політичні рухи Наддніпрянської України: їх прояви і значення.

Перша половина 19ст. – це період визрівання глибокої суспільно-політичної кризи в Російській імперії. Ця криза зумовила виникнення суспільних рухів, метою яких було знайти вихід із скрутного становища. Селяни писали скарги на поміщиків, відмовлялись відбувати панщину, платити оброк, підпалювали поміщ. маєтки, організовували масові повстання. Щоб припинити ці виступи Микола1 змушений був видати спеціальний маніфест у 1826р. Цей документ не зупинив селянського руху, він ще більше посилився.

Крім того, пожвавлення суспільно-політичних настроїв знайшли свій вияв у декабристському русі. Причинами декабристського руху стали:

– вплив прогресивних європейських ідей, народовладдя, свободи, прав людини, які поширювалися після Великої Французької революції серед інтелігенції та дворянства;

– усвідомлення значною частиною дворянського офіцерства, що побувало на Заході під час наполеонівських війн, разючого відставання Російської імперії від розвинутих європейських держав.

Центром таємної організації декабристів в Україні став Тульчин, де знаходився штаб армії. Тут у березні 1821 р. виникло “Південне товариство”. П.І.Пестель, один із керівників товариства, написав програму – “Руську правду”, яка передбачала: повалення самодержавства й установлення республіки; скасування кріпацтва й наділення селян землею без викупу; ліквідацію станів, введення політичних свобод і рівності усіх громадян; повну свободу торгівлі. Майбутня держава мала бути унітарною (неподільною), Україна мала входити до неї, як окрема область. Отже, не передбачалось справедливого вирішення українського національного питання. Товариство свою програму збиралося здійснити шляхом військового перевороту, без участі народу.

На початку 40-х рр. центром національно-визвольного руху стає Київ. У 1846-1847 рр. тут діяла перша суто українська таємна політична організація – Кирило-Мефодіївське товариство.

У кінці 50-х рр. почали організовуватись напівлегальні гуртки – Громади. Перша громада виникла в Києві на базі таємного гуртка “хлопоманів”. Очолив її історик, пізніше професор Київського університету Володимир Антонович. Громадівський рух, прозваний “українофільством”, набув значного поширення. Громади виникли і діяли в багатьох містах.

Діяльність громад мала в основному культурно-просвітницький характер (відкриття недільних шкіл, пропаганда художньої і наукової літератури, вивчення української мови, етнографії, історії). Громадівці розвинули культ козацтва й носили барвистий козацький одяг.