Формування політичної свідомості українців пов′язане з консололідацією укр. нації. Укріїнці зх. земель мали певну територію, мовні та культурні права, що обмежувало вплив держ. структур та меншин. Однак укр. громадяни підрос. України знаходилися в російському ідеологічному середовищі. Це була одна з причин гальмування формування нац. свідомості українців. Ідеологічні позиції рос. українства можна поділити на 3 напрями:

– консервативно-монархічні (в основі – незмінність існуючого сусп. – пол. ладу, русифікаторська політика, збереження самодержавства)

– соціалістичні (представлені рухом народництва та соц. демократією, в Україні – рос. та укр. різночинною демократично спрямованою молоддю, хоча на прктиці ця ідеологія не була реалізована)

– ліберальні (провідники лібералізму вимагали від уряду введення у Росії політичних свобод, реформування держ. ради, скликання Земського собору)

Укр. нац. ідеї не знаходили підтримки й серед польського ліберального руху, однак українці залучалися до загал. – демокр. рухів, та участі у повстанні 1863 р. Отже, єдиним нац. орієнтованим був укр. ліберально-буржуазний рух хлопоманів і громадівців. Позитивним впливом цього руху було те, що розвивалася освіта, культура, мова, та сама нац. ідея укр. суспільства.

Російські ж сусп.-пол. рухи розпорошували українство по різних сусп.-пол. ідеологічних напрямках. Національно орієнтованими залишалися лише укр. ліб.-бурж. і укр. соц.-демокр. рухи, проте вони об′єднували чисельно невеликий прошарок суспільства, тому це гальмувало загальний процес консолідації укр. нації.

Отже, соціальний статус селян, їх важке соціально-економічне становище, наявність ідеологічних засад, в основі яких лежала ідея створення незалежної соборної держави України, з чим пов’язувалося остаточне вирішення аграрно-селянського питання, створення українських політичних партій (РУРП, УНДП, УСДП), які послідовно опрацьовували цю ідею, роз’яснювали, поширювали та агітували за неї селянство, діяльність товариств „Просвіта”, „Сокіл”, „Січ” були важливими передумовами формування національної свідомості селян й залучення їх до національно-визвольних змагань.