Фонетичні, або звукові, явища — це процеси, що відбуваються в системах голосних і приголосних звуків із певних причин. У системі голосних мають місце такі фонетичні процеси, як асиміляція та чергування. У системі приголосних звуків існують такі звукові явища, як асиміляція, дисиміляція, подовження, спрощення, чергування.
Далі буде розглянуто лише асимілятивні процеси в системі приголосних. Інші ж явища, що притаманні фонетичній системі, розглядатимуться у зв’язку
з орфографічними нормами.
Асиміляція (від лат. аззітіІаИо — уподібнення) — процес пристосування суміжних звуків, що різняться однією або кількома характеристиками, один до одного в мовленнєвому потоці.
2.5.1 Асиміляція за дзвінкістю
Асиміляція за дзвінкістю — фонетичний процес, за якого наступний дзвінкий приголосний упливає на попередній йому глухий приголосний і перетворює його на відповідний глухому парний дзвінкий звук. Іншими словами, наступний дзвінкий приголосний уподібнює до себе попередній глухий за ознакою «дзвінкість».
У результаті асиміляції вимова спрощується: два різні звуки стають схожими. Наприклад:
Асиміляція за дзвінкістю може відбуватися й на межі двох слів. Наприклад:
В українській мові асиміляція за дзвінкістю відбувається послідовно. Глухі звуки не перетворюються на парні їм дзвінкі перед наступними сонорними. На письмі асиміляція за дзвінкістю не відображається: молотьба, косьба, отже, вокзал, хоч би, ось де, ліс густий.
2.5.2. Асиміляція за глухістю
Асиміляція за глухістю — фонетичний процес, за якого наступний глухий звук упливає на попередній дзвінкий і перетворює його на парний дзвінкому глухий. Іншими словами, попередній дзвінкий уподібнюється до наступного глухого за ознакою «глухість». У результаті асиміляції вимова спрощується: два різні звуки стають схожими.
Цей процес виявляється:
1) у послідовному перетворенні дзвінкого [г] на глухий [х] перед наступними глухими [т’], [к] у словах [к’іхт’і], [н’іхт’і], [д’охт’у], [леихкйї], [вохкйї] і похідних від них;
2) у послідовному перетворенні дзвінкого [з], який виконує функцію прийменника з, або префікса з-, або входить до складу префіксів роз-, без-, через-, на глухий [с] перед наступними [к], [п], [т], [ф], [х], і менш виразному й послідовному перед іншими глухими:
Результати цієї асиміляції не відбиваються на письмі, крім того випадку, коли [з] виконує функцію префікса й стоїть перед глухими [к], [п], [т], [ф], [х]: сказати, спитати, сточити, сфабрикувати, схопити.
2.5.3 Асиміляція за місцем і способом творення
Асиміляція за місцем і способом творення — фонетичний процес, за якого попередні звуки змінюють свої характеристики щодо місця й способу творення, щоб повністю (повна асиміляція) або хоча б частково (часткова асиміляція) стати подібними до наступних за відповідними ознаками.
Наприклад, у слові безжурний поряд стали звуки [з] і [ж], які, за порівняння, мають такі характеристики:
| дзвінкий | твердий | передньоязиковий | щілинний | свистячий шиплячий | |
| [з] | + | + | + | + | + – |
| [ж] | + | + | + | + |
Отже, ці звуки подібні за всіма ознаками, крім як за ознакою «свистячість / шиплячість». Тому задля спрощення вимови відмінна характеристика звука [з] зникає та формується подібний за ознаками до наступного приголосний звук
Типовими є такі випадки уподібнення:
Тобто цей процес відбувається за такими закономірностями: а) шиплячі уподібнюються до свистячих м’яких під впливом наступного будь-якого м’якого свистячого, пор.: на письмі смієшся й у вимові [с’м’ійешс’а] -> [с’м’ійес’с’а] -> [с’м’ійес’:а]; б) тверді свистячі уподібнюються до шиплячого перед наступним будь-яким шиплячим, пор.: на письмі зжити й у вимові [зжити] -> [жжйти] -> [ж:йти].
2.5.4. Асиміляція за м’якістю
Асиміляція за м’якістю — фонетичний процес, за якого попередній твердий приголосний, що має м’яку пару, під впливом наступного м’якого або напівпом’якшеного перетворюється на м’який. Отже, за м’якістю можуть уподібнюватися лише ті тверді звуки, що мають м’які парні звуки, а саме: [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н], крім [р].
Уподібнення за м’якістю попереднього твердого відбувається, якщо наступними є м’які звуки
Якщо наступними є напівпом якшені приголосні, то вони уподібнюють за м’якістю лише свистячі приголосні, наприклад:
Наслідки асиміляції за м’якістю в основному не відбиваються на письмі: Дніпро, тління, різні, пісня, жінці, кількість, свято, цвях, дзвякнути, сміх, віддячити, підніжжя, зцілити, крім окремих випадків, пов’язаних із графічним відображенням асимільованого звука [л’]: село — сільський (пор.: Ірпінь — ірпінський, Волинь — волинський, кінь — кінський).