Поняття соціальної експертизи трактується провідними українськими соціологами, як оцінювання позитивних і негативних соціальних наслідків розробки та здійснення програм і проектів (національного або регіонального масштабу), а також опрацювання механізмів мінімізації, пом’якшення й запобігання можливим негативним наслідкам цих програм і проектів. Метою соціальної експертизи є оцінка, аналіз і прогнозування соціальних процесів у суспільстві, у тім числі соціальних наслідків діяльності уряду, а також реалізації науково-технічних програм і проектів. Об’єктом є будь-які програми, проекти, управлінські рішення та їх соціальні наслідки. Як суб’єкти соціальної експертизи (експерти) виступають представники соціальних груп та інституцій, інтересів і умов життя котрих якось торкається ситуація (у тім числі управлінське рішення або проект).
Види соціальної експертизи:
–оцінка громадської думки;
–оцінки, здійснювані соціальними інституціями;
–оцінки, здійснювані фаховими експертами;
–комплексна оцінка соціальної ситуації.
Головними завданнями соціальної експертизи в громадянському суспільстві є:
–прогноз і оцінка соціальної ситуації;
–прогноз і оцінка соціальних наслідків науково-технічних програм і проектів;
–аналіз і оцінка соціальних наслідків реалізованих урядових рішень;
–перманентний підбір фахівців.
Експертна оцінка може здійснюватися на підставі різних прийомів і процедур, зокрема опитування — усного (обмін думками через особисті контакти) і заочного (за умов взаємної анонімності).
До основних видів експертного опитування слід віднести анкетування, інтерв’ю, «мозкову атаку», дискусії, поради, ділові ігри Експертне опитування використовують на всіх етапах організації соціологічного дослідження — від розробки теоретичного розділу програми дослідження (формулювання проблеми, визначення цілей, завдань, гіпотез, побудова шкал вимірювання) до її реалізації, перевірки отриманих результатів, розробки рекомендацій.