«Реве та стогне Дніпр широкий» – художній образ могутнього Славути яскраво змальований Тарасом Шевченком. Відомий історик Дмитро Яворницький узагальнює природний потенціал цієї водної артерії, говорячи про могутність, повноводність, багатство Дніпра з його розкішними зеленими долинами, лісами, плавнями, повними всякого птаства, звіру. Згадки про цю річку знаходимо в джерелах давньогрецького історика Геродота, який писав, що Борисфен зі скіфських рік після Дунаю – найбільша й найбагатша поживними продуктами між усіма річками взагалі, крім єгипетського Нілу.
До XIX ст. екосистема Дніпра розглядалася з позиції її транспортних можливостей. У зв’язку з бурхливим розвитком економіки транспортний складник набував дедалі більшого значення, оскільки дешевої й розгалуженої мережі доріг не було.
У часи радянської влади радикально змінилося ставлення до природи, а саме: природа – не храм, а майстерня, і людина в ній господар. Це дало поштовх велетенським перетворенням у довкіллі. Було прийнято рішення про будівництво Дніпровської ГЕС, для чого створювалося Дніпровське водосховище. Головна мета будівництва була така: прохід без перевантаження суден, отримання дешевої електроенергії й можливість істотно збільшити площу зрошувальних земель.
У стислі терміни запланованої мети досягли, але ніхто не врахував негативних наслідків будівництва. Це втрати від знищення такої перлини природи, як дніпровські пороги й недосліджених історичних пам’яток скіфсько-козацького часу. Не взято до уваги, що замулення водосховища призведе до перетворення річки у водойму озерно-болотного типу.
Ігнорувалося, що під час запланованого затоплення виникає безліч мілководних ділянок із наступним цвітінням води, а зміна рівня води для потреб гідроенергетики призведе до знищення окремих видів риб.
Розпочалася реалізація проекту спорудження Дніпровської ГЕС, невдовзі затопили два нижніх пороги й водосховище майже сформували. При цьому товщина шару мулу збільшилася приблизно вдвічі, тобто чітко проявився озерний тип водойми. Істотно погіршився хімічний склад води.
У повоєнний період створюються ще п’ять водосховищ. Таким чином, план перебудови екосистеми Дніпра було завершено. Що ж ми отримали в результаті?
Насамперед з’явилася можливість перевезення пасажирів і вантажів без перевантаження. Але динаміка зміни цих показників свідчить про постійне зменшення частки водного транспорту в загальних обсягах перевезень.
Будівництво гідроелектростанцій начебто дало змогу отримати дешеву й екологічно чисту електроенергію. Справді ж, утримання каскаду Дніпровських ГЕС коштує країні в 6-30 разів більше, ніж вартість енергії, що на них виробляється. Отож не така вже й дешева наша гідроенергетика!
Очікуваного збільшення вилову риби також не відбулося. У Дніпрі зовсім зникло чимало видів типових річкових риб, зокрема білуга, осетер та оселедець, лосось, річковий вугор, а також катастрофічно зменшилася чисельність стерляді, головня, жереха, линка. їх місце зайняли озерні лящ, щука, сом, короп, плітка, окунь. Останніми роками дедалі побільшало товстолобика й білого амуру.
Усе це – наслідок цвітіння води, знищення природних нерестилищ, загибелі малька в гідроагрегатах ГЕС, коливання рівня води протягом доби, її забруднення та неефективності штучного риборозведення.
Чим швидше усвідомимо необхідність повернення екосистеми Дніпра в природний стан, тим надійніше забезпечимо умови для нинішніх і прийдешніх поколінь розбудови сталого розвитку.
(452 слова) За А. Шапарем