Останній тиждень перед Великоднем колись називали «білим» або «чистим». У цей час віруючі люди дотримуються посту так само суворо, як і на першому тижні Великого посту. Найважливішим днем тижня є четвер, який називали «чистим», «страсним» або «живним». Ще до сходу сонця господарі починали поратися в господарстві, а в хатах все повинно було бути чистим і виглядати по-святковому. За повір’ям, навіть ворон у цей день носить своїх дітей, щоб скупати в річці до сходу сонця.
Вранці прибирали в садках, прали білизну, стригли діткам волосся, «щоб не лізло». А увечері, коли у церкві правляться «страсті», годилося зберігати урочисту тишу навіть на вулиці, а в церкві «не куняти». Повертаючись після служби, віруючі намагалися донести додому «страсну» свічку так, щоб вона не згасла, тому робили ліхтарики з кольорового паперу. Полум’ям страсної свічки удома випалювали хрести на воротях, на сволоці, «щоб лиха нечисть хату минала» та не забігав у двір «поганий собака». У Чистий четвер кололи кабанів та пекли поросят і ковбаси, обов’язкові великодні страви. У п’ятницю нічого не їли «до виносу плащаниці з вівтаря на середину церкви», а увечері розчиняли тісто на паску. Пекли ж паски лише у суботу. Тоді ж фарбували писанки та крашанки.
(189 сл.) (З календаря)