Можливiсть вивчення мiри “розсiювання”(наближеностi) iндивiдуальних значень ознаки  по вiдношенню до середньої дають показники другої групи, якими є:

1.Розмах варiацiї.

R=Xmax-Xmin

Цей показник, як бачимо, грунтується лише на крайнiх числових значеннях ознаки, а тому вiн не є досить надiйним.

Слiд мати показник, який грунтувався б на всiх без вийнятку вiдхиленнях iндивiдуальних значень ознаки вiд середньої.

Х1-Х¯, Х2-Х¯, … ,Хn-Х¯ : вiдхилення iндивiдуальних значень вiд середньої

Таким показником є:

2.Середнє лiнiйне вiдхилення.

d¯=(∑|X-X¯|)/n àякщо данi не згрупованi;

d¯=(∑|X-X¯|f)/∑f àзгрупованi.

Середнє вiдхилення (d¯) показує наскiльки в середньому вiдрiзняються iндивiдуальнi значення ознаки вiд свого середнього значення. Недолiком цього показника є те, що при його визначеннi є математичнi знаки. Бiльш надiйним показником мiри варiацiї є середнiй квадрат вiдхилень або дисперсiя.

3.Середнiй квадрат вiдхилень або дисперсiя.

σ²=(∑(X-X¯)²)/n àякщо данi не згрупованi;

σ²=(∑(X-X¯)²f)/∑f àзгрупованi.

Дисперсiя – величина абстрактна, не має одиницi вимiру.

Примітка до теми “Середнi величини”: Якщо вiдхилення Х1-Х¯, … ,Хn-Х¯ позначити через Х1,…,Хn, то середнiй квадрат вiдхилень обчислюємо за формулами середньої квадратичної простої та зваженої :

X¯=(∑X²)/n ;

X¯=(∑X²f)/∑f.

4.Середнє квадратичне вiдхилення.

За економiчним змiстом iдентичне з середнiм лiнiйним вiдхиленням, а за своїм числовим значенням цей показник завжди  _ перевищує середнє лiнiйне вiдхилення. В симетричному розподiлi   σ=1,25d.

σ=Öσ².

Наведенi вище показники характеризують мiру варiацiї дослiджуваної ознаки. Вони не можуть бути використанi для порiвняння ступеню однорiдностi сукупностi за двома рiзнойменними ознаками або ступеню однорiдностi двох сукупностей за однойменною ознакою, якщо середнi по цих сукупностях – рiзнi.

Тому для розв’язання вказаних вище завдань, тобто для порiвняння варiацiй, застосовується спецiальний показник, яким є коефiцiєнт варiацiї.

5.Коефiцiєнт варiацiї = показник ступеню варiацiї.

V=(d¯/X¯)*100% ;

V=(σ/X)*100%.

Коефiцiєнт варiацiї показує наскiльки вiдсоткiв в середньому вiдрiзняються iндивiдуальнi значення ознаки вiд свого середнього значення.

Варiацiя ознаки в тiй чи iншiй статистичнiй сукупностi формується пiд впливом дiї рiзних факторiв (причин i умов). Серед цих факторiв завжди якiсь є головними, тобто такими, якi формують характерний рiвень ознаки, а якiсь – випадковими, другорядними, що викликають значнi вiдхилення окремих варiант вiд типового характерного рiвня.

Пiд впливом вказаних вище причин i умов (основнi i випадковi) формуються iндивiдуальнi риси i особливостi дослiджуваної сукупностi, якi знаходять вiдображення в її розподiлi. Виявити i кiлькiсно вимiряти закономiрнiсть розподiлу є одним з важливих завдань статистики.

Розв’язується це завдання з допомогою статистичних характеристик, якi можна подiлити на 3 групи :

1)характеристики центру розподiлу (такими характеристиками є середня, мода, медiана);

2)характеристики мiри та ступiню варiацiй;

3)хар-ки форми (типу) розподiлу.

Характеристики центру розподiлу – це показники, що вiдображають типовий рiвень ознаки по дослiджувальнiй сукупностi. Проте цi характеристики не дозволяють проаналiзувати мiру “наближеностi” окремих варiант за своїм числовим значенням, тобто Х1, Х2, Х3, … ,Хn до значення середньої величини (X¯).

Невід’ємним ел-том зведення та груп-ня є статист. таблиця, в якій зведена інф-ція подається компактно. Викор-ть таблиці різної складності, що залежить від мети та особливостей дослідження, об’єму наявної інф-ції. За логічним змістом таблиці розглядають як “стат. речення”, підметом якого є об’єкт дослідження, а присудком – с-ма пок-ків, що хар-є об’єкт.

Залежно від стр-ри підмета стат. таблиця поділ. на прості, групові, комбінаційні.

Підметом простої таблиці є перелік ел-тів сук-ті, терит. або ронологічний ряд. У груповій таблиці підметом є груп-ня за однією ознакою. У комбінаційній – за двома і більше ознаками.

Складання стат. таблиці має 2 етапи:

1.проектування макету таблиці

2.таблиця заповнюється стат. даними

Макет стат. таблиці – це комбінація горизонт. рядків та вертик. граф, на перетині яких утворюються клітини. Ліві бічні та верхні клітини призначені для словесних заголовків: перші – із складових підмета, решта – для числових даних. Осн. зміст таблиці вказується у назві. Підметом таблиці є хронологічний ряд, присудком – пок-ки.

Необхідно дотримуватись певних правил. У назві таблиці вказується об’кт, його часова та географ. ознаки. Рядки та графи треба нумерувати. Зн-ня пок-ків у клітинах таблиці за можливістю слід заокруглювати у межах одного й того ж рядка чи графи обов’язково з однаковим ступенєм точності.