ОБЖ

Транспортні аварії

ОБЖ

Аварії на залізничному полотні трапляються не часто. Залізничний транспорт у 10 разів безпечніший за автомобільний. Можливість залишитися живим і одержати мінімальні ушкодження при аварії поїзда багато в чому залежить від дій пасажира. При загрозі аварії поїзда необхідно добре триматися за поручні або щось стійке, а також впертися ногами у сидіння, стінку вагона. Безпечніше бути на нижній полиці й спиною до напрямку руху потяга. Необхідно швидше вибратися із вагона. Звичайні шляхи евакуації — через виходи. При цьому краще виходити на той бік, де немає рейок для зустрічного руху. За необхідності можна використовувати вікна — аварійні виходи.
Пожежа у поїзді має специфічні особливості. В обмеженому просторі вагона зосереджено багато людей. Температура повітря у вагоні швидко підвищується, до того ж при горінні виділяються отруйні гази. Вузькі коридори утруднюють евакуацію пасажирів.
Для створення і гарантії безпеки у вагонах сучасної конструкції встановлена пожежна сигналізація і передбачені аварійні виходи — зазвичай вони розміщені у вікнах пасажирських купе № 3 і № 6.
Аварійність на автомобільному транспорті в Україні вкрай висока.
Причинами дорожньо-транспортних подій із участю дітей у 30—35 % випадків були порушення правил водіями, у 53—55 % — не-обережність дітей, від 2 до 10 % дітей потрапили під колеса транспорту на велосипедах і мопедах, у 5—6 % випадків причиною нещастя стала необачливість батьків.
Причинами аварій кораблів є зіткнення, пробоїни у корпусі судна, поламки, шторми.
Найголовніше при аварії корабля — не панікувати і не влаштовувати давку!

Заходи щодо евакуації

1) Удягніть теплий одяг, включаючи рукавички, шапку, якщо можливо, зверху на все вдягніть захисний костюм із водонепроникної тканини;
2) правильно одягніть рятувальний жилет. Як ним користуватися, необхідно вивчити раніше за інструкцією, яка висить у каюті;
3) якщо немає іншого вибору, стрибайте за борт — бажано з висоти не більше 5 метрів. При цьому закрийте ніс і рот однією рукою, а іншою тримайтеся за рятувальний жилет;
4) опинившись у воді, спробуйте швидко відпливти від судна, яке тоне, а потім робіть якомога менше рухів. Вчепіться за який-небудь предмет, що плаває поруч. Тримаючись на воді, намагайтеся не витрачати сили і чекати допомоги.
Аварії літаків найчастіше можуть статися у момент злету чи посадки.

Правила поводження під час аварії літаків

1) Ретельно підберіть пас безпеки, зніміть шарф, витягніть із кишень гострі предмети;
2) вислухайте інструктаж стюардеси;
3) при різкому гальмуванні або ударі найбезпечніша така поза: тіло зігнуте, ноги впираються у підлогу, коліна — у спинку переднього сидіння, голова нахилена якомога нижче (найкраще уткнутися в коліна або сумку з мілкими речами), руки прикривають голову;
4) пам’ятайте, що найбезпечніші місця у літаку — у задньому відсіку, але не в самому хвості.
Найнебезпечніша ситуація в повіт­рі — розгерметизація літака, тому що у розрідженій атмосфері людина може знепритомніти за кілька секунд. Слід негайно надіти кисневу маску, виконувати усі вказівки командира та екіпажу, не вставати з крісла до повної зупинки лі­така.
Після приземлення необхідно терміново вийти з літака, дотримуючись почерговості, використовуючи за необхідності аварійні люки та надувні трапи.

Аварії з викидом в атмосферу сильнодіючих хімічних речовин

ОБЖ, , , ,

Підприємства хімічної та інших споріднених галузей промисловості спеціалізуються на випуску матеріалів, для одержання яких необхідні небезпечні для здоров’я і життя людини речовини. Наприклад, вихідною сировиною для одержання поролону, пенопластів є фосген. Оргскло, штучне хутро, синтетичні каучуки виробляють із синильної кислоти. Обидві ці сполуки є бойовими отруйними речовинами (ОР).
Сірководень — сильний відновлювач. Його застосовують у виробництві сульфатної кислоти, сірки, сульфідів, сіркоорганічних сполук, для приготування лікувальних сірчановодневих ванн. Зберігається й перевозиться він у залізничних цистернах і балонах під тиском у скрапленому стані. При виході в атмосферу перетворюється на газ.
Амоніак використовують при одержанні нітратної кислоти, соди, сечовини, добрив. Рідкий амоніак широко застосовується як робоча речовина у холодильних машинах. Перевозиться у скрапленому стані під тиском.
Щорічне споживання хлору у світі досягає 40 млн тонн. Використовується він у виробництві кількох хімічних сполук. У більшості випадків використовується як дезінфікуючий засіб, для відбілювання тканин та паперової маси, знезараження питної води та в інших галузях промисловості. Зберігають і перевозять його у сталевих балонах і залізничних цистернах під тиском. Застосовувався як отруйна речовина задушливої дії (під час Першої світової війни). Уражає легені, подразнює слизові та шкіру.
Через велику реакційну здатність фосген широко використовується при органічних синтезах. Також його застосовують як ОР.
Синильну кислоту використовують для одержання речовин, необхідних при виробництві пластмас, а також як фумігант — засіб боротьби із сільськогосподарськими шкідниками, для обробки закритих приміщень і транспортних засобів.
Територія, заражена отруйними речовинами у небезпечних для життя людини межах, називається зоною зараження ОР. При вітрі 1 м/с за одну годину хмара від місця аварії віддалиться на 5—7 км, при 2 м/с — на 10—14 км, а при 3 м/с — на 16—21 км. Збільшення швидкості вітру спричиняє більш швидке розповсюдження отруйних речовин.
Відмінною особливістю хімічних заражень є те, що при високих концентраціях ураження людей може статися за дуже короткий час.
При одержанні попередження про загрозу хімічного зараження рекомендується негайно вжити заходів щодо рятування.

Заходи щодо рятування при загрозі хімічного зараження

1) Удягніть підручні засоби індивідуального захисту органів дихання (прикрийте рот і ніс хусткою або пов’язкою, які попередньо необхідно змочити водою) і залиште район, де припускається зараження;
2) якщо залишити район не вдалося, залишайтеся вдома (у школі і т. п.). При цьому вдягніть найпростіші засоби захисту органів дихання і загерметизуйте приміщення: щільно зачиніть вікна, двері, димохід, вентиляційні люки; вхідні двері завісьте цупкими тканинами (шторами, ковдрами, пледами), зашпаруйте у вікнах щілини за допомогою різних плівок, лейкопластирю, звичайного паперу тощо. Слухайте подальші повідомлення місцевих органів цивільної оборони;
3) якщо неможливе подальше перебування у приміщенні, залиште його, вийдіть із зони зараження, рухаючись перпендикулярно до вітру. При рухові по зараженій місцевості уникайте проходження через тунелі та заглиблення; рухатися необхідно швидко, але не бігти, щоб не підняти пил; використовуйте підручні засоби захисту органів дихання та шкіри. Якщо сигнал застав вас на вулиці, рухайтеся перпендикулярно до вітру, користуючись вказівками постів міліції;
4) якщо це можливо, надайте допомогу потерпілим. Перш за все необхідно захистити органи дихання від подальшого впливу токсичних речовин. Надягніть на потерпілого протигаз або ватно-марлеву пов’язку, попе­редньо змочивши її: при отруєнні хлором — водою або 2%-м розчином питної соди, а при отруєн­ні аміаком — 5%-м розчином лимонної кислоти, і винесіть (виведіть) його із зони зараження. Потерпілого потрібно доставити в медичний заклад.
В усіх випадках ураження токсичними речовинами потерпілих після надання їм першої медичної допомоги доставляють у медичні заклади.

Епідемії

ОБЖ

Епідемія — значне поширення будь-якої інфекційної хвороби, яке перевищує звичайний для даної місцевості рівень захворюваності.
Епідемії з найдавніших часів завдавали людству багато страждань. Сотні тисяч людей гинули при масовому розповсюдженні таких хвороб, як чума, віспа, холера, висипний тиф, грип та ін. Від чуми, що охопила усю Європу у XIV столітті, загинуло 25 млн осіб, тобто четверта частина населення материка. Більше 1,3 млн осіб помирали щорічно у Європі та Азії у ХIV—ХVIII століттях від віспи. Під час пандемії грипу, яка охопила декілька країн і континентів у 1918—1919 роках, із 500 млн хворих померли майже 20 млн осіб.
Зараз у нашій країні регулярно реєструються спалахи епідемій грипу, дизентерії, клещового енцефаліту, сказу та ін.
Джерелами інфекційних захворювань є хвороботвірні (патогенні) мікроорганізми.
Збудники інфекційних хвороб (віруси, риккетсії, бактерії та ін.) потрапляють в організм із повітрям, яке вдихається, із їжею і водою, при укусі кровосисними комахами та кліщами, через шкіряні покриви та слизові оболонки.
При всіх інфекційних захворюваннях від моменту зараження до появи перших видимих ознак захворювання проходить певний час, який називається інкубаційним періодом. Тривалість цього періоду при різних інфекціях неоднакова — від кількох годин до кількох місяців. Від тривалості інкубаційного періоду залежить строк встановлення карантину, ізоляції осіб, які були у контакті із хворими, та ін.
Збудники інфекційних захворювань, проникаючи в організм, знаходять там сприятливе середовище для розвитку. Швидко розмножуючись, вони виділяють отруйні продукти (токсини), які руйнують тканини, що призводить до порушення нормальних процесів життєдіяльності організму. Протягом інкубаційного періоду проходить розмноження мікробів і накопичення токсичних речовин без видимих ознак захворювання.
Найбільш типовими ознаками інфекційного захворювання є: озноб, жар, підвищення температури. При цьому виникає голов-ний біль, болі в м’язах та суглобах, нездужання, загальна слабкість, розбитість, іноді нудота, блювота, порушується сон, погіршується апетит.
Інфекційні захворювання виникають за наявності трьох основних факторів: джерела інфекції, сприятливих умов для поширення збудників та схильної до захворювання людини. Якщо вилучити із цього ланцюга хоча б одну ланку, епідемічний процес припиняється.
Метою попереджувальних заходів є вплив на джерело інфекції, щоб зменшити засівання зовнішнього середовища, локалізувати поширення мікробів, а також підвищити рівень стійкості населення до захворювань.