Пожежонебезпечні речовини — лакофарбові матеріали, пально-мастильні речовини, розчинники, аерозолі, газ.
Пожежонебезпечні матеріали — меблі, речі, газети, журнали, книги, папір, картон, дерев’яні будівлі й перекриття, пластмасові вироби й покриття, дрова, вугілля, тирса, стружка, тріски.
Під час роботи з пожежонебезпечними засобами не можна запалювати газові пальники, сірники, не можна палити, користуватися електронагрівальними приладами. Особливо вибухонебезпечними є пари горючих рідин. Тому найкраще працювати з подібними засобами (бензином, ацетоном) на повітрі, поза будинком.
Для гасіння осередку загоряння універсальним засобом є вода; однак її використання для гасіння легкозаймистих та горючих рідин (розчинників) є малоефективним, бо вона важча від цих рідин. Вода опускається униз, а горюча рідина спливає і продовжує горіти. Кращі результати досягаються використанням кошми або підручних засобів, які замінюють її в побуті,— вовняних і сукняних ковдр, старих пальт тощо, змочених водою. Вони застосовуються для гасіння невеликих осередків пожежі, які слід швидко накрити, намагаючись якнайскоріше ізолювати їх від доступу повітря.
Пісок і землю з успіхом застосовують для гасіння пальних рідин, які загорілися. Використовуючи пісок, треба обгорнути ним місце горіння (для запобігання поширенню вогню), а потім гасити сам осередок загоряння.
Після фарбувальних робіт залишається багато використаних обтиральних матеріалів, промащених і забруднених фарбами ганчірок, які можуть самозайматися. По завершенні роботи їх треба винести й викинути.

Основні причини пожеж

1) Несправність або неправильна експлуатація газових плит, електропобутових приладів;
2) вмикання до однієї розетки кількох побутових приладів великої потужності;
3) розігрівання лаків і фарб на відкритому вогні;
4) сушіння речей над газовою плитою;
5) користування саморобними електрогірляндами для ялинки, запалювання хлопавок і бенгальських вогнів поблизу хвої, використання легкозаймистих маскарадних костюмів із паперу та вати;
6) несправна або залишена без догляду побутова електротехніка;
7) необережне поводження з вогнем (відкритий вогонь, паління в ліжку тощо);
8) ігри дітей із вогнем;
9) удари блискавок;
10) несправність електропроводки;
11) зберігання на балконах, у гаражах пально-мастильних матеріалів і легкозаймистих речовин;
12) захаращеність горищ, підсобних приміщень, сходових майданчиків і сходів.

Правила поводження під час пожежі

1) Зателефонувати за номером 01 (якщо це можливо). Викликаючи пожежників, необхідно чітко відповідати на запитання диспетчера, повідомити: що саме горить, повну адресу, свій телефон, прізвище, ім’я та по батькові, скільки поверхів має будинок, як до нього під’їхати тощо. Не дивуйтеся великій кількості запитань: пожежна команда вже виїздить, диспетчер докладно з’ясовує обставини й трохи пізніше по рації передасть ці відомості пожежній команді, яка перебуває вже на шляху до вашого будинку;
2) вивести дітей та старих і тільки після цього почати гасити вогонь самотужки, використовуючи вогнегасник або підручні засоби. Підручними засобами можуть бути: мокра цупка тканина, вода й пісок;
3) штори, які зайнялися, зірвати, затоптати, кинути у ванну з водою. Так само гасити ковдри й подушки. Вікна відчиняти не можна — кисень підсилить полум’я;
4) пробиратися до виходу через задимлене приміщення — або поповзом, або рухаючись навкарачки, тому що внизу менше диму. По змозі йти вдвох, тримаючись за стіни для орієнтування, з мокрою ганчіркою на голові, носі й роті (утворюється ніби захисна шолом-маска від вогню та чадного газу). Краще накритися з головою шматком цупкої тканини або пальтом (плащем). Статистика показує, що під час пожежі люди гинуть переважно не від полум’я, а від диму, непритомніючи та отруюючись продуктами горіння синтетичних матеріалів;
5) намагатися якнайшвидше залишити приміщення, покликати на допомогу дорослих;
6) двері відчиняти обережно — вогонь може вирватися назовні. Якщо двері гарячі — не відчиняти їх. Зачинити всі двері по дорозі (зачинені двері затримують пожежу на 15 хвилин);
7) особливої уваги потребують діти: від диму вони ховаються в шафах, під столами, ліжками, в туалетах, ванних, під ковдрами й найчастіше не відгукуються;
8) узяти документи та найнеобхідніше. Якщо ви ще не зробили цього, зателефонуйте за номером 01 або до Служби порятунку (або попросіть зателефонувати сусідів).
У разі спалахування одягу, волосся тощо ні в якому разі не можна бігти.

Допомога потерпілому

1) Зупиніть його;
2) поваліть на землю;
3) якщо під рукою немає води, накиньте на потерпілого цупку тканину (пальто або ковдру);
4) як тільки вогонь згасне, відразу ж зніміть її, щоб гарячий матеріал не був довго притиснутий до обгорілої шкіри;
5) не вкутуйте людину, на якій горить одяг, із головою: гази, виділяючись під час горіння, можуть викликати серйозні ушкодження дихальних шляхів;
6) не зривайте одяг з обпаленого тіла;
7) акуратно розріжте ножицями і зніміть те, що знімається;
8) на опік до приїзду лікарів накладіть суху чисту пов’язку;
9) якщо людина притомна, можна дати їй знеболююче (наприклад анальгін).
Відшкодування матеріальних збитків від пожежі відбувається за рішеннями судів, куди звертаються потерпілі.

Розвиток ядерної енергетики в багатьох країнах світу зробив загрозу радіоактивного зараження великих територій реальною і не тільки на випадок застосування ядерної зброї, але й на випадок руйнування об’єктів паливного циклу, які розташовані в районі ведення бойових дій звичайною зброєю або при аварії в ході промислової експлуатації.
Аварія на Чорнобильській АЕС — найбільша і найважча за всю історію використання атомної енергії. Загальна площа радіоактивного забруднення в цілому досягла 25 тис. квадратних кілометрів.
Уражаючими факторами таких аварій є радіоактивне забруднення місцевості (осідання радіоактивного пилу на будинках, рослинах, ґрунті, водоймах) і проникаюча радіація (іонізуюче випромінювання).
Іонізуюче випромінювання — потік частинок (електронів, позитронів, протонів, нейтронів) і квантів (рентгенівські, гамма-промені) електромагнітного випромінювання, проходження яких крізь речовину приведе до іонізації і порушення її атомів і молекул. У людському організмі це приводить до порушення життєво важливих органів, ураження кісткового мозку, розвитку променевої хвороби.
Дія іонізуючого випромінювання на організм людини залежить від поглиненої дози, її розподілу в організмі за часом і типом випромінювання.
Радіоактивні речовини, потрапляючи в організм людини з їжею, водою, повітрям, включаються в молекули кісткової тканини і м’язів і, залишаючись у них, продовжують опромінювати організм зсередини. Тому безпека людини в умовах радіоактивного забруднення місцевості досягається захистом від зовнішніх випромінювань, від зараження радіоактивними опадами, а також постійним виведенням радіоактивних речовин з організму.
Населенню, що проживає на території радіоактивного забруднення, необхідно пам’ятати правила поводження у таких місцевостях.

Заходи запобігання радіоактивному отруєнню

1) Не можна вживати в їжу місцеві продукти рослинного і тваринного походження — харчові продукти необхідно доставляти з незаражених територій;
2) категорично забороняється вживати в їжу гриби, навіть їстівні, зібрані на території радіоактивного забруднення, тому що вони мають підвищену здатність усмоктувати радіоактивні речовини з ґрунту й атмосфери;
3) слід ущільнити віконні та дверні прорізи, щоб уникнути потрапляння радіоактивного пилу, якомога частіше робити вологе прибирання, не допускати скупчення радіоактивного пилу;
4) необхідно строго дотримуватися правил особистої гігієни, змивати із себе радіоактивний пил і радіоактивні атоми, що виділяються з організму через потові залози.
При хронічному надходженні невеликих доз радіоактивних речовин в організм рекомендується приймати такі препарати: адаптогени — рослинні засоби, що підвищують опірність організму до різних несприятливих впливів (елеутерококк, китайський лимонник, женьшень, ехінацея пурпурна); адсорбенти — речовини, що захоплюють на свою по­верхню радіоактивні речовини, отрути та ін. (активоване вугілля, адсорбат, вакоцит); антиоксиданти — антиокиснювачі, що забезпечують захист організму від вільних радикалів (вітаміни А, С, Е).