Менеджмент

Типи корпоративної культури та їхня характеристика

КК – це система колект, базових уявлень, набутих групою при виріш проблем адаптації до зовн середовища, внутр. інтеграції, які довели свою ефект. і тому розгляд. як цінності і передаються новим членам групи в якості системи сприйняття, мислення і почуттів по віднош до названих проблем.

ТИПИ КК:

1) за Камероном та Куінном:

А) кланова –орг., яка фокусує увагу на гнучкості прийняті рішень всередині орг., піклуванні про людей та гарному ставленні до клієнтів (дуже дружнє місце роботи, де у людей багато спільного, орг. схожа на вел сім’ю. Лідери або голова орг. – як вихователі, батьки. Орг тримається разом завдяки вірності та традиціям. Акцент на довгострок вигоді вдосконал особистості, моральному кліматі).

Б) Адхократична – орг., яка фокусує увагу на зовнішніх позиціях у поєднанні з високою гнучкістю та індивідуальністю підходів до людей (динамічне підприємн та творче місце роботи. Заради заг успіху працівники готові на особисті жертви та ризик. Лідери – новатори та готові до ризику люди. Суть орг. – у експериментуванні та новаторстві. Успіх означає виробн./надання унікальних та нових продуктів/послуг).

В) Ринкова – орг., яка фокусує увагу на зовн позиціях у поєднанні з стабільністю та контролем (орг., орієнтована на результат. Гол турбота – виконання поставленої задачі. Люди цілеспрямовані та змагаються між собою. Лідери – тверді керівники та суворі конкуренти. Акцент на прагнення до перемоги).

Г) Ієрархічна – орг.. яка фокусує увагу на внутрішній підтримці в поєданні зі стабільністю та контролем (дуже формалізоване та структуроване місце роботи – бюрократ тип культури. Лідери – раціонально мислячі координатори та організатори. Цінується підтримання головного ходу діяльності орг.)

2) За Р. Рюттингером:

А) Культура торгівлі – швидкий зворотній зв’язок та відносно малий ризик. В рамках цієї культури одразу ж виникає обмін думками та легко будується конструктивний простір між працівн. – характ для підпр. торгівлі, збутових орг., фін фірм. Від робітників вимагається максимізація кількості ділових контактів з клієнтами, цінується висока активність, наявність таких рис, як дружелюбність, гумор, прагматичність, колективізм. У прац можуть розв негат якості: погоня за кількістю, а не якістю, орієнтація на досягнення короткострок успіху.

Б) адміністративна – низький ступінь ризику та повільний зворотній зв’язок. Проявляється у системі держслужби, в освіті, в вел адмін. фірмах. Прийняття рішень тут  – процес довгий, який вимагає нарад. Рішення, які б вони не були, мають бути виконані. Працівники витрачають багато зусиль, щоб показати себе у кращому світлі перед керівництвом. Взаємозвязки між працівн – опосередковуються статусами, титулами та місцем в ієрархії.

В) культура перспектив (інвестиційна, інноваційна) – високий ступінь ризику пов’язана з необхідністю довгий час знаходитися у незнанні відносно правильності чи неправильності прийнятого управл рішення. Така культ – у інвестиц банках, будівництів, армії, у важкій промисловості. Працівники – обережні, наполегливі. Цінується в них обережність, терплячість, наполегливість, вірність слову. Велика увага – професіоналізму, досвіду та творчості.

Г) спекулятивна – великий ризик в управління поєднується з швидким отриманням реальної віддачі. Характерна для політики, моди, гри на біржі, операцій з ЦП. Лідер – харизматична особистість, яка вимагає від працівників безумовного підкорення, поклоніння та віри в її удачу та «зірковість». Працівники вимагаються молоді, індивідуалісти, які мають високу самодумку (завищену самооцінку), бійцівські та агресивні якості, відсутність емоцій. Працівники мотивовані матер нагородою, можливістю стати «зіркою».

3) За класифікацією Джеффрі Зоненфельда:

а) бейсбольна команда — виникає в ситуаціях, коли приймаються ризиковані рішення, де реалізується безпосередній і швидкий взаємозв’язок із зовнішнім середовищем. У такій культурі стимулюються талант, новаторство та ініціатива. Це команда зірок. Ключові успішні працівники вважають себе “вільними гравцями” і їх дуже цінують, а працівники з невисокими показниками швидко потрапляють на лаву “запасних”;

б) клубна культура –  лояльність, відданістьта спрацьованість командної роботи. Тут цінується досвід працівників, сюди приходять молодими і залишаються працювати довгий час (нерідко до пенсії), поступово просуваючись ДО вищої службової сходинки. Працівники мають високу професійну компетенцію. Це команда — Зірка. Такі організації сприймаються іншими як закриті, зміни в них відбуваються повільно та поступово;

в) академічна культура — в таких організаціях кожний працівник має свій специфічний напрям, в якому він розвиває свій творчий та професійний потенціал. Хоча вузька спеціалізація й сприяє професійному зростанню та забезпечує гарантію якісної роботи, проте така культура обмежує широкий розвиток особистості працівника і заважає внутрішньо-організаційній кооперації;

г) захисна культура — виникає в ситуації, коли організації треба виживати. За такої культури немає гарантії постійної роботи та можливостей для професійного зростання, бо треба часто реструктуризуватися і скорочувати персонал. Така культура згубна для працівників, хоча деяким упевненим у своїх силах спеціалістам надає можливості для кар’єрного зростання. Ті менеджери, які впоралися із складною ситуацією в таких умовах, отримують визнання не тільки серед колег по бізнесу, а й у шир. масштабі в суспільстві.

Технологія формування корпоративної культури

В успішно працюючих підпр. існує власна культура, що допомагає їм у досягн. позит рез.

КК визначає принципи та правила внутрішнього життя підпр. Культура корпорації може розглядатися як представлення осн цінностей в організаційній структурі, системі управл, кадровій політиці, впливаючи на них.

КК – це сукупність найважл. положень діяльності підпр, обумовл. місією та стратегією розв., що знах. своє відображ в соц нормах і цінностях, які поділяє більшість працівників.

КК – це система колективних, базових уявлень, набутих групою при виріш проблем адаптації до зовн середовища, внутр. інтеграції, які довели свою ефективність і тому розглядаються як цінності і передаються новим членам групи в якості системи сприйняття, мислення і почуттів по віднош до названих проблем.

ЕЛЕМЕНТИ: цінності, норми, символи, історії та міфи, девізи, ритуали, церемонії.

Підходи до процесу формув КК:

1) внутрішній

2) когнітивний

3) символічний

4) мотивуючий

Заходи по формув КК:

А) символічне керівництво

Б) суттєві корпорат цінності та норми

В) локальні островки визначених цінностей

Г) моделювання поведінки співроб

Д) знаки КК

Е) комбінув директивних та побічних способів.

Формування корпоративної культури може відбуватися чотирма шляхами:

1. довгостроковою практичною діяльністю;

2. діяльністю керівника чи власника (власна культура);

3. штучним формуванням організаційної культури фахівцями консультаційних організацій;

4. природним відбором найкращих норм, правил і стандартів, запропонованих керівником і колективом.

Формування КК організації повинно відбуватися цілеспрямовано, вона повинна бути здатною ефективно реагувати на ситуації як відносно стабільні, так і нові (які виникають спонтанно).

В основі формування системи цінностей і культури організації лежать такі основні принципи: системності, комплексності, регіональності, історичності, науковості, ціннісної орієнтації, сценарності, ефективності.

Обов’язковими елементами формування позитивної КК є  такі:

1) Вдосконалення стилю керівництва:

• делегування працівникам вагомих повноважень і відповідальності;

• залучення працівників до прийняття управлінських рішень;

• чіткий контроль щодо кінцевих результатів роботи.

2) Введення системи винагороди, яка б сприяла працьовитості:

• винагорода, заснована на особистих досягненнях і результатах роботи;

• перехід від фіксованих окладів до преміальної системи.

3) Оптимізація навчання:

• проведення тренінгів, семінарів, програм адаптації і навчання на робочому місці, за допомогою яких відбувається впровадження нових цінностей і стандартів поведінки.

4) Впровадження прогресивної кадрової політики:

• добір в орг працівників, що розділяють корпорат принципи і цінності, або тих, хто зможе легко їх запозичити;

• призначення на ключові позиції людей, що є носіями позитивних але відсутніх в організації цінностей і спроможних передавати їх іншим працівникам;

• переміщ старих управлінців на позиції експертів з різном. питань діяльності організації.

5) Приділення адекватної уваги до робочого оточення:

• переобладнання робітничих і суспільних місць: ремонт побутових приміщень, їдальні, створення умов для ефективної роботи;

• розробка уніформи з корпорат. символікою для техн.. спеціалістів та інш. працівників.

+створення системи інформування працівників на всіх рівнях: загальні збори, інформаційні дошки, комп’ютерні розсилання, корпоративна газета.

Технологія урахування корпоративної культури під час підбору персоналу

КК визначає принципи та правила внутрішнього життя підпр. Культура корпорації може розглядатися як представлення осн цінностей в організаційній структурі, системі управл, кадровій політиці, впливаючи на них.

КК – це сукупність найважл. положень діяльності підпр, обумовл. місією та стратегією розв., що знах. своє відображ в соц нормах і цінностях, які поділяє більшість працівників.

Відбір персоналу переслідує певну мету — ідентифікувати і набрати людей, що володіють знаннями, навиками і здібностями, що дозволяють їм успішно виконувати роботу. Проте, як правило, необхідним вимогам відповідає не один кандидат, а декілька. При остаточному відборі перевага віддається тим, які більшою мірою сумісні з організаційною культурою фірми і система цінностей яких ідентична корпоративним.

Труднощі підтримки необхідного рівня організаційної культури полягає в тому, що знову прийняті працівники приносять з собою не тільки нові ідеї та індивідуальні підходи до вирішення професійних завдань, але й свої власні цінності, погляди, переконання. Індивідуальні особистісні цінності співробітників можуть істотно похитнути сформовані культурні цінності всередині організації.

Для підтримки сформованої системи культурних цінностей організації, необхідно постійно впливати на формування ціннісних орієнтацій співробітників для максимального зближення їх з цінностями самої організації.
Інтенсивність включеності людини до групи може бути різною: від суто формальної належності і формальної орієнтації до повного прийняття та усвідомленого проходження філософії та ідеалам організації, прийнятим у ній цінностей, груповим нормам і ритуалів. Завдання посадових осіб, відповідальних за підтримання організаційної культури, має полягати в тому, щоб чітко розрізняти тих співробітників, які тільки зовні декларує солідарність з культурними цінностями організації і тих, хто внутрішньо глибоко розділяє і чітко слідує цим цінностям у своїй поведінці Для того щоб домогтися повної ідентифікації співробітників з організацією, необхідно проводити цілий комплекс послідовних заходів, починаючи з ретельного відбору кандидатів для прийому на роботу в організацію. Вже на початковому етапі в ході відбіркових співбесід з кандидатами необхідно виявити тих, чиї особистісні риси і система поглядів значною мірою не відповідають культурі організації або суперечать їй.
+Можливо використання певних видів тестувань, за рез яких можна  оцінити відповідність претендента цінностям, основним положенням культури організації тощо.

+ Перевірка відповідності претендента під час інтерв’ю. Види: Напівструктуроване – лише частина запитань планується заздалегідь (можна підготувати запитання про положення, які сумісні/несумісну КК організації). АБО структуроване – усі запитання продумані заздалегідь. Інтерв’ю повинно бути:

1)   базуватися на ретельному аналізі якостей кандидата;

2)   добре структуроване;

3)   перевірене групою людей, які будуть проводити інтерв’ю, для того, щоб уникнути загальних помилок.