Стабілізація вітчизняної економіки та поступове нарощування еконо­мічного потенціалу країни безпосе­редньо пов’язані з реалізацією активної структурної політики, яка вважається ключовим елементом за­гальної стратегії розвитку первинних ланок (під­приємств, організацій) і в цілому суспільного виробництва. Сучасний стан економіки на макро- і мікрорівні характеризується деформованою структурою вироб­ництва. Тому одним із стратегічних завдань більш ефективного розвитку виробничого потенціалу є його структурна перебудова. Останню можна здійснюва­ти, з одного боку, за допомогою проведення ефек­тивної політики реструктуризації та санації потен­ційно конкурентоспроможних підприємств, а з іншо­го — через ліквідацію (повне перепрофілювання) збиткових і збанкрутілих підприємств.

Процес реструктуризації можна розглядати як спосіб зняття суперечності між вимогами ринку й застарілою логікою дій підприємства. По суті, рест­руктуризація підприємства трактується як здійснен­ня організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприєм­ства, управління ним, форм власності, організацій­но-правових форм, як здатність привести підприєм­ство до фінансового оздоровлення, збільшити обсяг випуску конкурентоспроможної продукції, підвищи­ти ефективність виробництва. Метою Проведення реструктуризації є створення повноцінних суб’єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функці­онувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти кон­курентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків. Отже, процедуру реструктуризації можна визначити як ком­плекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, еко­номічної та фінансової життєздатності підприємств.

Економічна кризова ситуація – раптове  настання обмеженої діяльності підприємства (призупинення ефективної діяльності) з важко прогнозованими наслідками подальшого його функціонування і розвитку. Основні причини настання кризової ситуації:

1    прорахунку   в   розробці   і   реалізації   стратегії  фірми;

2    різке     погіршення     конюнктури     внутрішніх     і  зовнішніх ринків;

3   криза в окремих галузях економіки і спад ділової активності;

4   погана якість системи управління підприємством;

5   нестача    оборотних    коштів    та    Інвестиційних  ресурсів;

6   необгрунтована   економічна   політика   уряду    некеровані інфляційні процеси;

Прояви кризової ситуації: овготривалий спад виробництва; брак   фінансових   коштів   і   тривала   невиплата  зарплати; різке      погіршення      економічних      показників і

діяльності;   невиправдане зростання цін на продукцію;    розлад господарських зв язків підприємства. Підприємство реагує на кризовий таким чином:

1   захисна     реакція      різке     зниження     витрат

розпродаж майна і закриття підрозділів підприємства скорочення парку устаткування звільнення персоналу зниження цін і обсяпв продажу товару

2   натуральна    тактика    –    реалізація    нової

стратегії маркетингу  впровадження нових технологій І

техніки     впровадження    нових    методів    управління

і розробка  реалізація нової стратегії діяльності

Рівень економічної безпеки підприємства пропонуєть­ся оцінювати на підставі визначення сукупного критерію з допомогою зважування й підсумовування окремих функціональ­них критеріїв, які розраховуються через порівняння (зіставлен­ня) величини загрози економічній безпеці та ефективності за­ходів для її відвернення.

Сукупний критерій економічної безпеки підприємства

(k_себп – ) можна розрахувати за формулою  k_себп=åк_і d_i , де k_i — величина окремого (поодинокого) критерію за і-ю функціональною складовою; d_i — питома вага значущості і-ї функціональної складової;

п — кількість функціональних складових економічної безпе­ки підприємства.

Оцінка рівня економічної безпеки здійснюється по­рівнюванням розрахункових значень к_се6п із реальними величи­нами цього показника, одержаними раніше щодо підприємства, а також (коли це можливо) щодо аналогічних суб’єктів господа­рювання відповідних галузей економіки.

Після розрахунку впливу функціональних складових на зміну k_ce6a здійснюється функціональний аналіз заходів з організації необхідного рівня економічної безпеки підприєм­ства (організації) за окремими складовими з використанням відповідного алгоритму.

Заходи для отримання необхідного рівня економічної безпеки підприємства: визначення структури негатив­них впливів за функціональними складовими економічної безпеки. Розподіл об’єктивних і суб’єктив­них негативних впливів; Фіксація вжитих превентивних заходів для запобігання негативним впливам за всіма функціональними складовими економічної безпеки; Оцінка ефективності вжитих заходів з погляду нейтралізації конкретних нега­тивних впливів за кожною складовою .економічної безпеки; Визначення причин недостатньої ефек­тивності заходів, ужитих для подолання вже наявних і можливих негативних на економічну безпеку;  Виявлення неусунених та очікува­них негативних впливів на рівень економічної безпеки, а також тих, що можуть з’явитися в майбутньому; Опрацювання рекомендацій щодо усунення Існуючих негативних впливів на економічну безпеку і запобігання можливій появі нових; Оцінка вартості кожного з пропоно­ваних заходів щодо усунення нега­тивних впливів на рівень економічної безпеки і визначення відповідальних за реалізацію таких заходів.