7 клас

КРИШТАЛЕВА ЛЮДЯНІСТЬ ІВАНА СІРКА

Україна за Андрусівським договором була розкраяна по Дніпру між Росією та Польщею. Коли Дорошенко вів тяжкі бої проти шляхти на Правобережжі, лівому було випхнуто на гетьманський стілець догідного Москві Дем’яна Многогріш­ного. Почалася виснажлива війна проти Дорошенка. Обло­жений у Чигирині, він багато літ відбивався від російського війська і поляків та врешті-решт прийняв протекторат Туреч­чини, що не робило йому честі. Впродовж багатьох літ Сірко приятелював з Дорошенком, підтримував його. Коли ж поба­чив, що кров ллється марно, поїхав у Чигирин і вмовив Доро­шенка віддати гетьманські клейноди. Сама подорож до Чиги­рина була небезпечною.

Схоплений пізніше підступно, побував Сірко в Сибіру й до кінця життя ненавидів як москалівського царя, так і царат взагалі і його прислужників —гетьманів Многогрішного та Са-мойловича. При Сіркові налагодились тісні взаємини між За­порожжям і Доном — козаки звершили ряд спільних походів. А чого вартий засвідчений історичними джерелами випадок, коли «семиголовий дракон» Сірко надав допомогу татарам, у кошах яких лютувала бубонна чума? Він виділив їм вільні, тобто незаражені, запорізькі землі та води і всім, хто звину­вачував його в якшанні з татарами, відповідав: «Будьте людь­ми». Кажучи нинішніми словами, це був найвищий вияв ін­тернаціоналізму.

(200 сл.)    (За Ю. Мушкетиком)

УРОК ЖИТТЯ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

Російська імператриця Катерина II вельми любила удавати з себе безкорисливу покровительку й меценатку філософів, підкреслювати свою наближеність до їхніх шукань сенсу людського існування. 1787 року, подорожуючи Україною, вона почула про видатного сучасного філософа Григорія Сковороду і здивувалася: чому не знала про нього раніше? Чому він не охоплений її увагою й милістю? Негайно звеліла своєму фаворитові Потьомкіну розшукати Сковороду і переказати йому милостиве повеління, аби переселився до столиці Росії, щоб вона завжди, коли забажається, могла з ним зустрітися й поговорити про насущні питання буття. Але ніхто не знав, де шукати філософа, бо в нього не було місця постійного проживання. Розпочалися пошуки. Вірнопіддані імператриці мусили вдовольняти кожну її забаганку, оскільки не раз переконувалися, який великий гнів може впасти їм на голову.

Так самовіддано в державі розшукували тільки небезпеч­них злочинців. З Харкова, де зупинилася зі своїм велетенським почтом імператриця, в усі кінці Слобожанщини полетіли вер­шники. І нарешті один з них на змиленому коні зупинився на околиці села Гусинці. При дорозі сидів чоловік, якого назвали філософом, і грав на сопілці. Поблизу безтурботно пощипувала соковиту траву вівця, яка, звичайно ж, анітрохи не підозрюва­ла, що за знаменита особа її пастух, котрого жде в столицю ім­перії августійша жінка. Вкладаючи в свої слова найвищу пова­гу до цариці, посланець Потьомкіна переказав Сковороді волю Катерини. Філософ вислухав уважно, нічого не відповів. Зате заграв на сопілці веселу мелодію. Розгублений посланець му­сив дослухати її до кінця. Потім філософ здивував його такими словами: «Скажіть матінці-цариці, що мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця». Так і поїхав верхівець ні з чим.

(248 сл.)    (За М. Слабошпицьким)

УКРАЇНСЬКИЙ ЛІВША

Мабуть, ви всі знаєте сказання М. С. Лєскова про Лівшу. Російський умілець зумів підкувати блоху, перевершивши за­рубіжних майстрів. Відтоді вислів «підкувати блоху» означає тонку роботу.

Чи знаєте ви, що в Україні працюють чародії мікромініа­тюр, вироби яких просто фантастичні. Одним із них є Микола Сергійович Сядристий.

Відвідувачі всесвітньої виставки в Монреалі відмовлялися повірити своїм очам. Під потужним мікроскопом вони бачили працюючий замок. В одному кубічному міліметрі можна було вмістити 50 тисяч подібних виробів!

Пізніше майстру вдалося виготовити найменшу на Землі шахову фігуру. Пішак із золота був менший від макового зер­няти у три мільйони разів!

М. С. Сядристий — творець найменшого у світі «Кобзаря». Чотири місяці трудився майстер над виготовленням книги. Площа її обкладинки — 0,6 квадратного міліметра. Тобто, на торці сірника можна вмістити сім таких творів. Книга легко проходить через вушко голки. Не зважаючи на мікроскопічні розміри, у ній — 12 сторінок, на яких розміщено портрет по­ета, повні тексти віршів «Садок вишневий коло хати», «За­повіт» та інші поезії.

Книга зшита звичайною павутинкою. Справа у тім, що найтонші нитки були б для неї як канати. Сторінки зробле­но з ялинкової іграшки. Папір найкращої якості був дуже грубий. Обкладинку виготовлено із пелюсток безсмертника зо­лотисто-жовтого кольору і прикрашено з обох боків золотими смужками.

Щоб ви зрозуміли всю складність роботи, назвемо лише одну деталь.

Виготовляючи такі фантастично малі речі, майстер іноді ви­конував операції між… ударами серця. Навіть пульс, дихання могли завадити точності, пошкодити деталь.

(224 сл.)                                                                           (Із журналу)