Важко розвіяти думи, коли вони опановують почуттями, викликають бажання збагнути невідомий світ. Тоді кожна видима під час подорожі картина породжує живе слово великої повісті-поеми, і уява перегортає її сторінки, переноситься в епоху, ові­яну невмирущими піснями, переказами, думами.

Другий день мандрівки приніс нові враження. Пан Сухопень був у доброму гуморі. Він навіть посадив найнятого учителя в бричці поруч із собою і назвав його Іваном Петровичем. Та чому й не бути йому в доброму гуморі? Дуже припав до душі вчораш­ній бенкет у великосвітському палаці. Особливо сподобалося, як потішав придворний блазень гостей. А червона чирва, налатана ззаду на штанях, що мінилася в інші кольори, коли блазень кла­нявся панству, повертаючись задом до менш вельможних гостей, весь час мерехтіла в очах і викликала усмішку. Є чому повчитися з розваг панства і повезти у свій, хоч і не дуже вельможний, але багатий будинок.

До того ж пан Сухопень радів із нового придбання. Він пораду­вав вельможного Попова, подарувавши барана бухарської породи, а той у свою чергу подарував йому молоду дівчину-кріпачку Наталку, яка, прислужуючи у панських горницях, навчилася одя­гати панночок та зашнуровувати огрядну пані. Усю цю корисну науку має привезти Сухопень до свого будинку (І. Пільгук; 188 сл.).

Завдання до тексту
1. Визначити стиль і тип мовлення.
2. Скласти план до тексту. Орієнтовний план

1. Важко розвіяти думи.
2. Другий день мандрівки приніс нові враження.
3. Пан Сухопень радів із нового придбання.
4. Подарунок для пана.

3. Лексична робота.

• Бричка — легкий візок для їзди, іноді з відкидним верхом.
• Чирва — масть у гральних картах, позначена червоним сердеч¬ком, а також карта цієї масті. // Вирізана з дерева прикраса, яка за формою нагадує цю масть.
4. Словниковий диктант. Записати та пояснити правопис слів. Дівчина-кріпачка, панночки, вельможний, ззаду, невмирущі,
повість-поема, невідомий, великосвітський.
5. Питання до тексту.
• Що породжує видима під час подорожі картина?
• Що приніс другий день мандрівки?
• Як звали головного героя?
• Чому пан Сухопень був у доброму гуморі?
• Де напередодні був пан Сухопень?
• Хто найбільше порадував пана на бенкеті?
• Що подарував Сухопень вельможному Попову?
• А що отримав від Попова?
6. За складеним планом переказати текст.

Весною, коли рясним білоцвіттям каштанів і акацій закипає Київ, вечорами синіми виходжу я на круті й зелені схили Дніпра.
Знайомою стежкою пробираюсь у парк до Аскольдової могили, сідаю на лавці під білим наметом розквітлої акації і слухаю див¬ний зачарований гомін землі.
Солодкі пахощі настояних на сонці акацій пливуть у повітрі, злегка паморочать голову і викликають у душі терпкий смуток.
У гущавині, що заплела круті дніпровські схили, не вгаваючи, співають, заливаючись солодким щебетом, солов’ї, і пісні запізнілих молодих веслярів линуть знизу від ріки, котяться над дніпровськими плесами.
Заходить блакитна ніч, ясними мерехтливими зорями гаптуючи небо, і тихими лунами озиваються зелені парки на косого¬рах, пливуть над ними звуки пісень, схвильований шепіт, притишені сміхи.
То виходить юність на дніпровські кручі, під місяць і зорі, де білим полум’ям свічок догорають каштани.
Прийшли сюди, у київські сади і парки, ті, кому нині по вісім-надцятьдвадцять весен, ті, що сиділи над книгами в аудиторіях, ті, що стояли на риштованнях нових будов.
Наді мною тихо шумлять акації, стоять, мовби загорнувшись у білі, ніжні прозорі тканини; срібне мереживо заплітає в їхні рясні крони місяць, ласкавий вітер голубить їхні кучері.
А вони злегка погойдуються в млосній нестямі, такі запашні та соромливо-ніжні.
Я сиджу, дивлюсь і слухаю. Я вбираю в себе всі звуки, і пахощі, і далеке минуле, що встає легендою з дніпровських гір, перено¬сить мене в інший світ…
І я згадую свою неповторну юність, що давно пройшла цими стежками та крутими схилами, юність, обпечену вогнем, биту громами та горем, сувору та грізну… (/. Цюпа; 252 сл.).
Завдання до тексту
1. Визначити стиль і тип мовлення.
2. Скласти план до тексту. Орієнтовний план

1. Виходжу я на круті й зелені схили Дніпра.
2. Солодкі пахощі настояних на сонці акацій.
3. Заходить блакитна ніч.
4. Київські сади і парки.
5. Я вбираю в себе всі звуки.
3. Лексична робота.
• Плесо — спокійна, чиста водна гладь.
• Риштовання — тимчасовий дощаний настил на підвищенні; поміст.
4. Словниковий диктант. Записати та пояснити правопис слів.
Білоцвіття, Аскольдова могила, розквітлий, риштовання, дніп-
ровські схили, солов’ї, дніпровські плеса, мерехтливий, косо-

гори, притишений, дніпровські кручі, полум’я, київські сади, вісімнадцять-дев’ятнадцять, мереживо, дніпровські гори, непов¬торний, обпечений, стежками.
5. Дібрати епітети до іменників.
Гомін (зачарований), пахощі (солодкі), смуток (терпкий), щебет (солодкий), ніч (блакитна), луна (тиха), парки (зелені), шепіт (схвильований), кучері (запашні, соромливо-ніжні), вітер (ласкавий).
6. Питання до тексту.

• Яким настроєм сповнений цей твір?
• Розкажіть, які почуття у вас викликає прихід весни, пробу¬дження природи?
• Що викликають у душі пахощі акацій? Чому?
• Що згадує оповідач, сидячи в парку?
7. За складеним планом стисло переказати текст.

Як же саме птах приносив весну? З цього приводу було багато різних думок.
У південній Україні казали, що першими вертаються лас¬тівки, у центральній думали, що весну приносять жайворонки, а на півночі — на Поліссі — вважали, що це може зробити тільки такий серйозний птах, як лелека. Тому по-різному називалось і печиво у вигляді птаха, яке пекли до повернення птахів, коли день порівнюється з ніччю, тобто 22 березня,— «жайворонки», «соловейчики», «сороки»… А от «бусньові лапи» у деяких облас¬тях України пекли 7 квітня — до свята Благовіщення, коли, за народними спостереженнями, завжди повертаються «бусні», тобто лелеки.
Жайворонки, прилетіть! Весну-красну принесіть!
Так співали діти, підкидаючи вгору кістяних пташечок. І скоро за тим прилітали справжні птахи, будували гнізда у своїх рідних місцях, відкладали яйця та висиджували пташенят. Це вже справжня весна прийшла!
У давнину люди думали, що за своєю будовою Всесвіт нагадує яйце (шкарлупа — небо, білок — вода, жовток — земля). У яйці заро¬док нового життя. З його твердої, ніби кам’яної і мертвої оболонки раптом з’являється маленька тепла грудочка життя. Чудо цього перетворення завжди і всюди вражало людину, і тому у всіх народів світу яйце було символом життя, перемоги життя над смертю.
Пригадуєте найпершу дитячу казку про Курочку Рябу? В одному з маловідомих варіантів вона має інше закінчення. Виявляється, дід із бабою плакали так, що в хаті зсунулась стріха, на подвір’ї похилився тин, заходилось хвилями море, попівська наймичка розбила відра, попадя перекинула опару, піп ненароком спалив церкву, а потім згоріло все село. Варіант цей так і нази¬вається — «Мирове горе».
Звичайно, розбите куряче яйце не варте такого бідкання, але, за прадавніми уявленнями наших предків, разом з розбитим яйцем б’ється чиєсь життя, тобто гине цілий світ (З газети; 259 сл.).

Завдання до тексту
1. Визначити стиль і тип мовлення.
2. Скласти план до тексту. Орієнтовний план

1. Як же саме птах приносив весну?
2. Птахи, що першими прилітають.
3. «Жайворонки», «соловейчики», «сороки».
4. Співали діти, підкидаючи вгору кістяних пташечок.
5. За будовою всесвіт нагадує яйце.
6. Казка про Курочку Рябу.
7. Прадавні уявлення наших предків.
3. Лексична робота.
• АЬ ОVО — латинський вислів, уживається в значенні «від самого початку», а дослівно перекладається «від яйця».
• Опара — заправлене дріжджами або закваскою рідке тісто, яке потім учиняють.
• Попадя — дружина попа.
• Стріха — солом’яна покрівля будівлі.
4. Словниковий диктант. Записати та пояснити правопис слів.
По-різному, серйозний, свято Благовіщення, Всесвіт, нена-
роком, Полісся.
5. Питання до тексту.
• Як у різних територіях України вважають: які птахи прилі¬тають першими?
• Яке печиво пекли на честь приходу весни?
• Які пісні співали діти?
• У який день завжди повертаються лелеки?
• Якою у давнину люди вважали будову Всесвіту?
• Що нового довідалися стосовно казочки про Курочку Рябу?
• Як наші предки ставилися до розбитого яйця?
6. За складеним планом стисло переказати текст.