При викладанні будь-яких навчальних дисциплін на практичних заняттях можуть бути успішно використані ділові ігри. Ділова гра – відтворення діяльності керівників і фахівців на підприємствах, установах, фірмах. Ділова гра передбачає імітацію господарської або іншої діяльності, вироблення варіанта вирішення певних управлінських, фінансових, комерційних або господарських проблем. Сучасна методична література широко висвітлює різні ділові ігри і нею може скористатися викладач для підготовки і проведення ділової гри на практичному занятті. Найчастіше ігри впливають на долі людей і мають вирішальне значення. Крім методичної літератури, відомі також такі праці: Е. Берн “Игры, в которые играют люди: Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры: Психология человеческой судьбы” [12], В. Тарасов “Персонал-технология. Отбор и подготовка менеджеров” [181].

Людина виконує в житті цілий ряд соціальних ролей: чоловіка (дружини), батька (матері), сина (доньки), пасажира, співрозмовника, спостерігача, опонента, керівника, підлеглого та ін. Частину ролей людина може виконувати одночасно. Наприклад, одна й та сама людина може бути чоловіком, батьком, начальником автоколони, членом спортивного клубу тощо. Виконання цих ролей можливе тому, що, як правило, вони не збігаються за часом. Деякі ролі, які важко суміщаються, викликають напруження, а взагалі несумісні можуть призвести до конфліктів.

За цільовими характеристиками ігри поділяються на навчальні, виробничі, дослідницькі. Виділяють п’ять основних модифікацій ділових ігор:

Рольові ігри: коли відпрацьовується тактика виконання соціальної ролі, функції, обов’язки, дія якоїсь конкретної особи;

Імітаційні ігри: в процесі них імітується діяльність якої-небудь організації, підприємства, фірми, дія їх управлінського апарату, яка виробляє поведінкові навички.

Ситуаційні ігри: коли розігрується будь-яка ситуація та спостерігається поведінка людини в цій ситуації.

Операційні ігри (тренінги): допомагають відпрацьовувати конкретні специфічні операції.

Психодрама або соціодрама: щось середнє між імітаційними, рольовими та ситуативними іграми, але тут особливу роль відіграє соціально-психологічний клімат, у якому відображається вміння відчувати ситуацію в колективі, оцінити стан іншої людини, вміння налагодити з нею контакт.

Найбільш популярними практичними заняттями є рольові ігри, які використовуються для вивчення як загальної, академічної соціології, так і спеціальних соціологій, а також можуть бути успішно використані для вивчення таких навчальних дисциплін, як менеджмент, філософія, економіка, демографія, психологія, лінгвістика та інших. Наприклад, при вивченні загальної соціології, історії соціологічних теорій та вчень в ЗНУ і ГУ “ЗІДМУ” використовуються рольові ігри, розроблені кафедрою соціології Харківського державного університету – “Гайд-парк ХІХ століття” та “Салон Джоржа Еліота” [123, с. 135-145].

Суть рольової гри “Гайд-парк ХІХ століття” полягає в тому, що під час ділової гри обговорюються складні теоретичні проблеми, які викликали суперечливі, а іноді й протилежні судження та погляди різних учених та шкіл у науковому світі. Студенти завчасно самі обирають ролі певних учених, вивчають їх погляди за опублікованими працями, а потім на практичному занятті під час рольової ігри з позиції саме цих учених дискутують між собою.

Студенти з великим інтересом та відповідально підходять до підготовки й проведення рольової гри “Гайд-парк ХІХ століття”. Багато з них вивчають не тільки основні положення та погляди вчених, роль яких вони грають, а й цікавляться їх біографією, щоб уявити їх собі як особистостей, а також соціальним середовищем, у якому вони виросли та де сформувались їх позиції. Ігри також розвивають допитливість студентів, виробляють навички ведення діалогу і дискусії. Студенти намагаються бути переконливими у дискусіях, знаходять для цього потрібні аргументи.

Наприклад, при вивченні курсу “Економічна соціологія” одним із авторів цього навчального посібника було проведено дві ділові гри “Гайд-парк ХІХ століття” на теми: “Проблеми еволюції економічної та соціальної людини” та “Світ господарства” [91, с. 13-14]. І якщо в першій грі студенти поводили себе скуто, то в другій була створена невимушена обстановка і вийшла вдала дискусія.

Ділова гра “Салон Джоржа Еліота” може бути використана при вивченні будь-якої суспільної дисципліни, а також іноземних мов. Основою цієї гри для лінгвістів може служити те, що у великосвітському салоні потрібно говорити тільки іноземною мовою, яку вивчають студенти. Для прийому в салон потрібні рекомендації. їх теж потрібно заздалегідь приготувати та подати членам салону для обговорення іноземною мовою. Процедуру прийому нових членів салону можна доповнити після обговорення процедурою голосування та привітання прийнятих від особи господаря або господарки салону. У салоні можуть обговорюватися новинки літератури та мистецтва, музики та художніх виставок, наукових статей, піддаватися сумнівам різні наукові тести, заслуховуватися думки осіб, які мають різні погляди з обговорюваних проблем.

Розподіл ролей у грі “Салон Джоржа Еліота”: господар чи господарка салону, постійні члени салону, новоприбулі до салону. Інші студенти групи є експертами. Після закінчення гри спільно з викладачем експерти беруть участь в оцінюванні рівня виконання членами салону своїх ролей.

При вивченні спеціальних соціологічних дисциплін найчастіше використовуються не рольові, а імітаційні ігри, які дають змогу учасникам виконувати певні соціальні ролі та виробляти навички соціальної поведінки в різній сфері: на роботі, в побуті, на відпочинку, в особистому житті, в академічній групі тощо.

Для вивчення курсу “Соціологія кар’єри” в навчальному процесі використовуються імітаційна гра “Нове призначення” (див. додаток 12), для соціології управління ситуаційна гра “Конфліктні ситуації” (див. додаток 13). У методичній розробці практичних занять з курсу “Соціологія праці та управління”, виданій у 1992 р. Запорізьким машинобудівним інститутом ім. В.В. Чубаря (нині – ЗНТУ), описані ділові ігри “Нове призначення” та “Конфліктні ситуації” [65, с. 12-19, с. 67-78]. Імітаційні ігри використовуються викладачами вищої школи під час вивчення таких дисциплін, як економіка, менеджмент, облік та аудит, фінанси, практично всіх видів юридичної спеціалізації, педагогіки, психології та ін. Наприклад, політологам можна розробляти на практичних заняттях імітаційну гру “Мітинг” з використанням передвиборчих антитехнологій.

Для вивчення курсу “Соціологія сім’ї” авторами була розроблена ситуаційна гра “Конфлікт у сім’ї”, а для курсу “Соціологія малих груп” – ситуаційна гра “Конфлікт малої групи”, які проводились зі студентами Гуманітарного університету “ЗІДМУ”.

Наступним видом практичних занять, який теж належить до нетрадиційних форм викладання, є операційна гра або тренінг-вправа. Авторами на основі книги Е. Берна “Игры, в которые играют люди: Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры: Психология человеческой судьбы” розроблено операційні ігри “Мистецтво критики”, а також “Мистецтво публічного виступу” (див. додаток 14).