Запорожці були незадоволені чварами між Тетерею, Золота-ренком і Сомком за гетьманську булаву і не бачили серед них гідного претендента на її отримання. Тому на початку 1663 року на січовій раді козаки вирішили обрати гетьманом України Івана Брюховецького.
Щоб заручитись підтримкою простого люду, запорозьке товариство розіслало по всій Україні гінців, і ті активно агітували за «народного», «свого» гетьмана, який захищатиме їх інтереси.
Московському уряду була до вподоби зміна українського гетьмана, бо Тетеря їх зовсім не влаштовував через «дружбу» з поляками. Знаючи про прихильність запорожців та Брюховецького до Москви, царський уряд усіляко підтримував назріваюче повстання козаків проти законного гетьмана Тетері.
17 червня 1663 року відбулася «чорна рада», яка проходила не на Січі, а за московськими воротами Ніжина.
В історії рада 1663 року відома, як ніжинська, або чорна. «Чорною» її назвали тому, що на раду вперше була допущена козацька чернь. Ця рада була однією з найбурхливіших, на якій зчинилася справжня колотнеча.
На раді були присутні від московського уряду князь Вели-когагін, Хлопов, дяк Фомін і деякі інші урядовці. Крім цього, 8 000 московських ратників. З боку українців були присутні козацька старшина (Брюховецький та кілька полковників), сотники, запорожці, міщани, єпископ Мифодій та козацька чернь.
Треба сказати, що на «чорній раді», крім Брюховецького, на посаду гетьмана претендували Яків Сомко і Василь Золота-ренко. Московський уряд, боячись можливих заворушень, наказав усім старшинам і козакам з’явитись на раду без зброї.
Серед площі встановили стіл і розкішне крісло для московського князя. Неподалік була встановлена царська палатка чорного кольору. Саме за нею знаходилось російське озброєне військо.
Вдарили в котли, і козацькі війська почали збиратися в коло. Та супроти наказу князя Великогагіна українці були озброєні. Князь став зачитувати царську грамоту, але, не дослухавши його до кінця, прихильники Івана Брюховецького стали проголошувати свого ставленика гетьманом. Вони за давнім козацьким звичаєм почали підкидати угору шапки. Та прихильники Якова Сомка стали відстоювати свого кандидата. Незабаром втрутились і золоторенківці.
Поступово суперечки щодо обрання гетьмана перейшли у справжню бійку. Багато людей було поранено, а деяких до смерті забито. Раду було зірвано.
Наступного дня, як відомо з історичних свідчень, «без зайвих криків і чвар вільними голосами присутніх» було обрано Івана Мартиновича Брюховецького гетьманом (Б. Товстий; 346 сл.)