Хто ж була героїня «Зів’ялого листя» та інших любовних пісень Франка? Кому Франко сплів зі своїх незаспокоєних мрій срібної туги, серцевих тремтінь такий запашний вінок пісень? Дехто каже у нас, що це Ольга Рошкевич надихнула нашого поета написати деякі пісні, а, може, й усі пісні «Зів’ялого листя», а Володимир Гнатюк казав мені, що героїнею «Зів’ялого листя» є невідома нам ближче пані Зигмунтовська, і на доказ показував мені Франків лист до нього з Ліпіка, у якому була згадка про неї. Нехай біографи шукають джерел Франкового натхнення,— ми тим часом любуймося срібними відгомонами чарівної Франкової скрипки.
Уже на час виходу збірки навколо неї почались жваві суперечки, котрі й не припинились потім. Одні, говорячи про творчість Франка, замовчували про «Зів’яле листя» або ж говорили про неї між іншим, що, мовляв, є така «випадкова» збірка ліричних поезій у Франка; вороже налаштована критика, або, як любив говорити сам Франко,— «воріженьки», ніколи не обминали нагоди, щоб не нагадати про те, що у Франка, «отого проводиря мас», є, крім усього, ще й такі речі, як «Зів’яле листя», від котрої явно пахне декадентизмом, або, поетичніше «висказу-ючись»,— мінорним настроєм.
Для одних і других Франко був лише каменярем, котрий мусив лупити важким кайлом по скалі і більше ні про що не думати. Ніби йому заборонялось страждати, любити, закохуватись, плакати…
Отже, суспільність уже звикла, що Франко має бути набатом совісті, дзвоном на сполох та отим нагуєвицьким Самсоном, що має хитати колонії імперії та прокладати дорогу прийдешнім поколінням. Відхід убік, в особисте, для нього вважалось не тільки гріхом, але й злочином.
Відповідь Франка Василю Щуратові з приводу декадентизму «Зів’ялого листя» якось не дуже привернула до себе увагу, а сам вірш «Декадент», хоч і став надзвичайно популярним і пізніше увійшов у шкільні підручники, тлумачився як «життєва платформа» Франка-борця. Найдивніше в цій історії було те, що ніякого шуму, ніякого декадентизму ніхто не зауважував, коли друкувались у свій час окремі вірші, що пізніше ввійшли до збірки. Вони не викликали суперечок, коли, наприклад, були опубліковані у збірці «З вершин і низин». Тепер же ж, коли з’явились у «Зів’ялому листі»,— викликали шум. Змінились-розділились погляди, хоч, як писав С. Шаховський, автор монографії «Майстерність Івана Франка», невідомо, з чого той шум зчинився… (Р. Горак; 354 сл.)