Творче завдання: доповнити переказ власними мірку­ваннями про роль козацтва в історії Європи.

Із покоління в покоління передавали в народі перекази про Івана Сірка.

Сірко був зовсім неписьменний, але мав великий природ­ний дар полководця. Друзі й вороги були про нього однієї дум­ки: Сірко — людина рідкісного військового обдаровання й по­кликання.

Усе своє свідоме життя Сірко провів на війні і, як справж­ній патріот, присвятив його боротьбі з ворогами своєї вітчизни. Він із великою мужністю визволяв із неволі всіх, кого спіткала гірка доля, чи то був росіянин, чи українець, поляк чи лито­вець.

За своє військове життя Сірко брав участь у 55 битвах і за­вжди, за винятком однієї, виходив переможцем.

Тут хотілося хоч би коротко розповісти про те, як Сірко штурмував Дюнкерк.

Десь опівночі місто розбудила гарматна стрілянина. По бруківці вузеньких середньовічних вуличок лунко вицокува­ли кінські підкови. Поміж будинками бігли химерні іноземці в широких червоних, синіх, зелених шароварах та жупанах. Розмахуючи кривими шаблюками, вони полонили іспанських військових, однак цивільного люду не чіпали. Так у жовтні 1645 року запорозькі козаки захопили фортецю Дюнкерк.

Справа в тому, що п’ятитисячна іспанська залога Дюнкер­ка весь час чинила нечуване свавілля на суші й на морі. Вій­ськові кораблі іспанців нападали на французькі й голландські торговельні судна. Нідерланди, стаючи могутньою морською де­ржавою, боролися за свою незалежність. Та навіть об’єднавши сили з Англією і Францією, не зразу спромоглися вигнати ко­лонізаторів. Тоді Франція запросила на підмогу запорозьких козаків на чолі з Сірком.

Дослідники зазначали, що в березні 1645 року Хмельниць­кий, Сірко і Солтенко через порт Гданська морем відпливли до Франції, де й підписали угоду. Французьке командування взя­ло 1800 піших козаків і 800 кінних, зобов’язавшись платити по 12 талярів на озброєного козака та по 120 талярів полков­никам і сотникам. Запорожці дістали право виступити своїми окремими з’єднаннями. До їхньої стратегії й тактики францу­зи погодилися не втручатися. Важливим об’єктом штурму було визначено фортецю Дюнкерк.

Система оборонних споруд Дюнкерка робила його на той час неприступним із суходолу. Ось чому Сірко удався до хит­рощів. За його наказом козаки рушили в обхід фортеці. Не­вдовзі за містом запалали вітряки, освітлюючи театр воєнних дій. Захопивши судна нічного патруля, Сірко зі своїми коза­ками проплив у місто повз буй із ліхтарем, мол і грізну лоц­манську башту. А французький фронт стояв тоді аж за сімде­сят миль від Дюнкерка.

Кажуть, що французьке командування було невдоволене «самоуправством» запорожців. Сірка звинувачували в тому, що він порушив правила ведення війни, усталені в Європі ще з часів Александра Македонського. Проте це не завадило су­часникам гідно оцінити героїзм і військову майстерність ко­заків.