Завдання: включити в переказ розповідь про символи та один оберіг.
У давнину кожне слов’янське плем’я, родина і навіть окрема людина мали свої обереги. Ними слугували трави і квіти, дерева і кущі, птахи і сили природи, різні предмети. Серед дерев особливо шанували українці вербу. Вони вважали, що свячена верба має магічну силу, тому саме її святили на Вербну неділю перед Великоднем.
«Без верби і калини нема України»,— каже образне народне слово. Росте калина по тінистих лісах, у гаях і дібровах, на схилах, на узліссях і лісових галявинах, її саджають біля хати. Існує гарний звичай, який, на жаль, подекуди починають забувати. Біля щойно зведених осель на вільному місці в першу чергу висаджують калину як символ надійного життя, родинного благополуччя і достатку.
Символом дівочої краси, кохання й вірності вважалася калина. Колись у сиву давнину її пов’язували з народженням Всесвіту, вогняної трійці: Сонця, Місяця і Зорі. Тому й назву свою калина має від давньої назви Сонця — Коло. Як оберіг калину саджали біля хати, робили з її ягід намисто, прикрашали нею весільний коровай, вінок нареченої.
Оберегами від нечистої сили були мак і барвінок, тому їх часто вивішували над дверима і вікнами.
З особливою шаною наші предки ставилися до хліба, бо вважали його святим. Він завжди лежав на почесному місці — на столі, на рушнику. Він оберігав родину від голоду.
Та головним оберегом українського народу була Берегиня — жінка-мати. її слово, тепло і ласка лікували і повертали сили після хвороб, захищали від злих сил і давали наснагу. Берегиня підтримує домашнє вогнище, вона стоїть коло витоків нового життя, плекає і зміцнює його.
Берегинею колись наші далекі предки називали богиню, що берегла їх від усякого лиха і дарувала добро. Пізніше Берегиня (її символічне зображення — жінка із застережливо піднятими руками) стала захисницею мирних господ, покровителькою роду, оберегом домашнього вогнища. Згодом берегинями в народі почали називати жінок, які піклувалися про родинне вогнище.
(290 сл.) (З книги «Світ моєї України»)