Роман Ч. Діккенса про пригоди хлопчика, у якого відняли навіть ім’я матері,— це твір високого гуманістичного смислу. Письменник приму­шує по-новому подивитися на загальноприйняті поняття про порядність, респектабельність, якими так пишалися його сучасники. Безумовно, зовнішні прояви гарного виховання важливі, але що за цими манерами, що за білим жилетом? Ч. Діккенс примушує читача разом з Олівером Твістом побачити виворіт життя. Як мало, виявляється, істинної добро­ти і співчуття в людях, котрі хизуються своєю доброчинністю. Можна ви­голошувати гучні гасла про милосердя до сиріт, але при цьому привлас­нити їхні гроші, а їм дати можливість помирати від голоду, хвороб і биття, яким щедро нагороджувала сиріт господиня ферми, котра примушувала дітей працювати на себе. Так само постраждав і трубочист, котрий зни­щив не одне людське життя, вирішуючи свої матеріальні проблеми. Та й гробовщик, до якого потрапив Олівер із робітного дому, не був добрим.

Письменник порушує питання про міру добра у кожній людині. Саме ця часточка добра і співчуття визначає істинну гуманістичну цінність. Показуючи людей, котрі по-доброму поставилися до Олівера, відкинув­ши упередження, автор стверджує: світ не без добрих людей. І більше того, на доброті і небайдужості цих людей тримається справедливість. Діккенс внутрішньо бажав цієї справедливості завжди, тому показав її перемогу у своєму романі. Порок покараний. Сайкс, втілення жорсто­кості і злоби, випадково гине від своєї ж петлі, і в цьому рука Божа. Ста­рий єврей, котрий наживався на крадіжках і проституції, на совісті кот­рого понівечені долі хлопчиків і знищені життя, постає перед судом. Зведений брат Олівера і його таємний ворог змушений розповісти хлоп­чикові істинну історію його народження і повернути йому майно роди­ни. Отже, можна сказати, що основа роману, його гуманістичний смисл полягає у тій вірі у перемогу добра і справедливості, яка складає суть роману. Заклик до добра і милосердя на кожній сторінці книги про при­годи хлопчика-сироти у дорослому суворому світі.