Відомим філософом другої половини XIX ст. був П.Юркевич /1827-1874 рр./, професор Київської духовної академії. В 1860 р. він опублікував статтю “З науки про людський дух”, де виступив проти матеріалізму Л.Фейєрбаха та М.Чернишевського. Юркевича не задовольняла не тільки матеріалістична, але й ідеалістична філософія, він критикує діалектику Гегеля. В його філософській системі центральною фігурою є індивідуальна особа, суть якої становить не розум, а серце. Оскільки в основі світу лежить божественна мета, яку здійснюють люди, то вона може бути пізнана не головою, а серцем. Між мозком і душевною діяльністю, вважав Юркевич, існує не причинний зв’язок, а лише ідеальний, “доцільний”, в основі якого лежить духовна суть. Юркевич вважає неможливим, щоб свідомість походила з матерії. Таким чином активно виступає проти матеріалізму взагалі, стверджуючи, що той неспроможний зрозуміти суть свідомості, руху і дати правильну картину світу.
Таким чином, філософські погляди Юркевича можна охарактеризувати як телеологічний ідеалізм. Біблію він вважає єдиним шляхом до знання. Істину ми маємо, пише філософ, в біблійному вченні про серце, де зосереджується духовне життя людини.
Філософські погляди Юркевича, який пізніше викладав в Московському університеті, вплинули на формування поглядів російських філософів. В.С.Соловйов /1853-1900 рр./, представник об’єктивного ідеалізму, засновник так званої “філософїї всеєдності”. Головна його праця – “Виправдання добра”. Філософська система складається з трьох частин – вчення про моральність, про знання, про красу. Він прагне поєднати в одне ціле філософію, науку і теологію.
Надзвичайно складна система наслідує ідеї платонізму – “царство вічних ідей”, яке є інше буття бога. Природа є породженням “світової душі”, результатом гріхопадіння, відходу від бога. Людина пов’язана з двома світами – природним і божественним, з першого вона вийшла, до другого прагне. Ідеальним втіленням бога у людині є Христос. Завдання християнської релігії полягає в об’єднанні світу в боголюбстві.
Творений, гріховний світ, що “відпав” від бога, еволюційним шляхом знову збирається в єдине ціле, він проходить декілька ступенів: мінеральне царство, рослинне царство, тваринне царство, людське царство, божественне царство. Існує, таким чином, світовий прогрес, єдність Всесвіту, його прагнення до бога – відродження всеєдності. Зверніть увагу на моральні погляди цього християнського філософа, зокрема його твердження, що стимулом до морального способу життя є впевненість людини у розумній підставі свого існування. Моральна людина живе заради того, щоб творити добро.