Листопад 2011

ВОЛЯ Й ЛЮБОВ — ДВІ СТИХІЇ ОПОВІДАННЯ М. КОЦЮБИНСЬКОГО «ДОРОГОЮ ЦІНОЮ»

План

I. Оповідання М. Коцюбинського «Дорогою ціною» — художнє відображення волелюбності українців, їх вірності в коханні.

II. Остап і Соломія — виразники найяскравіших рис українського народу.

1. Стихія боротьби проти поневолення в пролозі оповідання.
2. Причини втечі Остапа.
3. Важкі шляхи героїв до волі.
4. Глибина і щирість почуттів Остапа й Соломії.
5. Саможертовність Соломії.
6. Висока моральність героїв, їх вірність своїм ідеалам.

III. Художня майстерність М. Коцюбинського в реалізації ідейного задуму оповідання.

РОЛЬ ПОЕТА І ПОЕЗІЇ В СУСПІЛЬСТВІ (За поемою Лесі Українки «Давня казка»)

План

I. Розуміння мужньою поетесою Лесею Українкою ролі художньо­го слова в житті народу.

II. Образ народного співця — оповідача «Давньої казки».

1. Моральна перевага співця над графом, мудрість і сила його поетичного слова.
2. Безкорислива допомога поета Бертольду у здобутті коханої і в перемозі над ворогами.
3. Боротьба з несправедливістю, за людські права.
4. Непідкупність, незламність і вірність своїм ідеалам. Попу­лярність поета в народі.
5. Художня довершеність і привабливість образу народного співця в поемі «Давня казка».
6. Значення назви твору, прийомів гумору та сатири.

ІІІ. Чи стала давня казка сучасною?

ПОЕТ— ДРУГ І ЗАХИСНИК НАРОДУ (За поемою Лесі Українки «Давня казка»)

Поему «Давня казка» Леся Українка написала у 1893 році. У цей час вона вже була відомим поетом. Про роль поета і його творів у суспіль­ному житті Леся Українка і написала в поемі «Давня казка». Саме тому головний герой твору — поет. В юності він славив красу природи, красу кохання. Його поезія була «і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світу стоголосою луною». За здібність писати вірші, у яких люди знаходили і пораду, і розвагу, співця всі любили, особливо молодь. А ще поет при­глядався до людського життя і, бачачи лихо і несправедливість, намагав­ся зброєю сміху його полегшити. Розширюється і тематика його пісень. Спочатку сатиричні вірші, що висміюють вади людського характеру, потім їдка сатира, сповнена ненависті до гнобителів і закликами до розправи:

Чи блакитна кров поллється,
Як пробити пану груди?

Поет розуміє, що краса невіддільна від служіння народу. Ця горда, безкорислива людина так відповідає графу на пропозицію продати свій талант за золото:

Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани!

Поет завжди серед народу, запалює його і підтримує своїми піснями, коли у країні спалахує повстання. Поетові думи-чарівниці служили по­встанцям. І хоча графські слуги кидають митця у в’язницю, його пісні і гадки не можна замкнути у тюремних стінах:

І мого прудкого слова Не затримає темниця, Полетить воно по світі, Наче тая вільна птиця.

Отже, пісні поета потрібні людям. Вони підіймають бойовий дух, про­тистоять песимістичним настроям. Вони стають здобутками трудящих і допомагають у боротьбі за правду.