З давніх-давен, долаючи негоду, назустріч сонцю й теплу летять над землею журавлі.
Куди пролягає їхня нелегка путь?
Цікаві очі вдивляються в підхмар’я, допитливі вуха вслухаються в тужливе: кру, кру, кру… І вже здається, що попереду зграї — сонцесяйний могутній крун (так називали журавлів наші давні предки). Його великі й дужі крила виблискують у сонячних променях і вказують дорогу іншим птахам.
Впевнено веде свою зграю крун додому, де мирні й працьовиті люди-орачі, що своїми добрими руками примножують багатства землі.
Знає крун, що немає найменшої небезпеки від тих людей, адже люблять і поважають вони птахів, а надто журавлів. Ця любов і повага проросли дивним цвітом у народній душі. Яких тільки журавлів не вигадали наші предки! Це й дерев’яний журавель біля криниці, і кмітливий журавель з казки, і журавель-мрія з прислів’я… Можливо, навіть землю свою назвали вони на честь золотокрилих крунів журавлів Україною — журавлиним краєм.
(147 сл.) (О. Данилевська)