Власність – це економічна категорія, яка є одним з проявів суспільних відносин з приводу привласнення матеріальних благ.

Право власності – це сукупність правових норм, які регулюють і закріпляють суспільні відносини, які виникають у зв’язку з присвоєнням матеріальних благ громадянами, юр особами і державою, які надають названим суб’єктам рівні права та обов’язки по володінню, користуванню та розпорядженню майном.

Захист прав власності здійснюється всією правовою системою держави. Чинне законодавство визначає основні способи захисту прав власності, серед яких:

1. визнання права власності на землю;

2. відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої порушенням прав власності;

3. усунення порушень прав власності, які не пов’язані з втратою володіння;

4. витребування майна з чужого незаконного володіння.

Держава покликана забезпечувати всім власникам рівні умови захисту прав власності, який  здійснюється в позовному порядку судом, господарським судом, третейським судом тощо.

Для захисту прав власності застосовуються речово-правові і зобов’язально правові позови. До перших належить: віндикаційний (повернення або відшкодування всіх доходів, що могли бути здобуті за час незаконного володіння майном), негаторний (вимога про усунення перешкод у здійсненні права власності, не пов’язаних з позбавленням володіння річчю). Відносно зобовязально-правових способів захисту права власності, то вони засновані на договорах, але можуть бути пов’язані і з позадоговірними зобов’язаннями. До них належить: відшкодування збитків, повернення речей, які віддані в користування за договором.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути його протиправно  позбавлений чи обмежений в його здійсненні, крім випадків і в порядку, встановлених чинним законодавством.

Власник може вимагати  усунення будь-яких порушень його права і вимагати повернення свого майна з чужого незаконного володіння протягом трирічної позовної давності.