Під складом злочину мають на увазі сукупність передбачених кримінальним законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, що кваліфікують суспільно небезпечне діяння як злочин. Вирізняють такі елементи складу злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Об’єктом злочину –те,на що завжди посягає злочин., можуть бути: суспільний лад України, його політична та економічна системи, власність, особа, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян. Об’єктивна сторона – це зовнішній вираз злочину, що його складає діяння(дія чи бездіяльність), спричинені ним суспільно-небезпечні шкідливі наслідки і причинний зв’язок між діянням та його наслідками. Дія – це активна, сусп-но небезпечна, передбачена кримін законом поведінка суб’єкта; бездіяльність – пасивна поведінка яка проявилась у невиконання особою тих дій, що їх вона повинна була і могла, у певній ситуації, здійснити. Наслідком злочину називають збиток, шкоду, якої завдає діяння об’єктові злочину. Суб’єкт злочину – це індивід, фіз особа, що досягла певного віку і є осудною(16 років,а для особливо тяжких-з 14). Суб’єктивна сторона – внутрішня, психічна діяльність особи, яка вчинила злочин. Ознаками суб’єкт сторони є провина, мотив і мета злочину. Під провиною слід розуміти псих ставлення особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і сусп-небезпечних наслідків у формі умислу чи необережності. Умисел як форма провини хар-ться тим, що особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер своєї дії(бездіяльності), передбачає суспільно небезпечні її наслідки та бажає(прямий умисел) або свідомо допускає їх настання(непрямий умисел). Необережність у вчиненні злочину має місце тоді, коли особа передбачає сусп-небезпечні наслідки свого діяння і легковажно розраховує на запобігання їм або не передбачає можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Розрізняють злочинну самовп-ість і злочинну недбалість. Мотив – це внутр процеси, що відображ у свідомості особи і спонукають її вчинити злочин. Мета – це уява особи про бажаний результат, до якого вона прагне, скоюючи злочин. Мотив і мета – обов’язкові ознаки складу злочину лише тоді, коли вони передбачені в конкретній статті закону.