Основними ознаками (властивостями) свідомості є:

Ідеальність- це найзагальніша форма існування сві­домості як суб’єктивної реальності. За своїм змістом сві­домість — це екстракт буття, яке репрезентоване в ній в ідеальних формах. Поза ідеальністю свідомості не існує.

Опосередкованість мовою. Як ідеальна, свідомість іс­нує тільки в матеріальній формі свого вираження — мові. Наші знання, проекти майбутньої діяльності, різноманітна творчість неодмінно пройняті мовою. Свідомість і мова діа­лектично поєднані. Не існує мови без мислення, як і мис­лення без мови.

Інтенціональність (лат. intento — прагнення). Сві­домість завжди є усвідомленням чогось. Вона спрямована на певну предметність. У свідомості наявне те, що є її пред­метом. Тобто відображається не світ узагалі в його різно­манітності, а лише те, що є предметом конкретної діяльнос­ті чи уваги людини. Цю властивість свідомості Е. Гуссерль назвав інтенціональністю.

Здатність творити і відтворювати ідеї. Передусім свідомість виробляє осмислений план поведінки людини як у світі природи, так і в суспільстві. З одного боку, людина є істотою соціальною, а з іншо­го — вона неповторна, незалежна у певних параметрах від соціуму. Тільки за таких умов і з’являється можли­вість продукувати ідеї. Тварина не має творчого змісту в своєму мозку.

Компонентний. Охоплює складові, необхідні для діяль­ності людини: а) знання (відчуття, сприймання, уявлення, поняття, судження то­що); б) цінності, потреби, інтереси, емоційні стани, що обґрунтовують і стимулюють активність, або мотивацій­на сфера свідомості; в) програми (проекти, плани, цілі), або нормативно-проективна сфера свідомості.

Рівнева структура свідомості. Охоплює складові, які засвідчують, що не все, що є змістом свідомості, реально усвідомлюється. Людина, за 3. Фрейдом, не є господарем сама собі, її інтелект безсилий перед людськими пристрас­тями. У рівневій структурі він виокремлює такі елемен­ти: а) несвідоме або «Воно» — інстинкти, домінуючу роль серед яких відіграє лібідо (пристрасті, бажання, енергія сексу); б) свідоме або «Я» — своєрідний посередник між «Воно» і зовнішнім світом; в) несвідоме або «Над-Я» — сфера соціальних фільтрів, крізь які «Воно» має діяти на «Я» (своєрідні автоматизми — догми, традиції, ідеали, со­вість та інші цінності й заборони морального та ін. походження, що домінують у культурі).

Глибшу диференціацію «Воно» Фрейда дав його учень К.-Г. Юнг. Він виділив, крім особистісного несвідомого як відображення в психіці індивідуального досвіду, ще глибший шар — «колективне несвідоме», яке є відобра­женням досвіду попередніх поколінь.