Чудодійна, страшна річ — надія. То вона, а не страх, не покір­ність веде засуджених на смерть на ешафот; то вона найгордіших, найодважніших утримує від бажання кинутись на катів і в нерівній, безнадійній, але почесній боротьбі знайти смерть. Опортуністична, поблажлива, гнучка, улеслива, вона згодна на всяке пониження, на всяку ганьбу, аби відтягти останню хвилину на міліметр далі.

І вона оживлює мертвяків, ставить на ноги калік, робить видющими незрячих, висхлих, безживних, інертних сповнює соками й енергією.

«Пан президент благають вибачити». І вже тьохнуло щось у старому, тоскно млявому тілі, уже нашугала, загусла кров, уже величезна зала стала неподібною до біржової стайні. І паличка вже не цокає так зневажливо й демонстративно по мармурових квадратах підлоги.

Мертенс приймає князя стоячи, навіть трохи підійшовши до две­рей од столу. Поважно й серйозно, нахиливши бичачу, цегляного кольору шию, він коротким, поштивим жестом куцої товстої руки поводить на дерев’яний жовтий фотель. Ні іскорки тріумфу.

Після кольорової, врочистої, холоднуватої пітьми приймаль­ної зали очі мимоволі мружаться від жовтого, сліпучого світла кабінету. Сонце — травневе, щедре, реготливе — з розгону б’є крізь розчинені широченні вікна в дзеркально вигладжений пар­кет, одбивається, перелітає в жовті дерев’яні стіни, у дерев’яну стелю, грає скрізь зайчиками від металу апаратів, лоскоче чер­воне, м’ясисте вухо Мертенса. І нема йому ніяких перепон: ні одної м’якої меблі, ні портьєри, ні завіски — дерево, книжки, метал, папір та солома на плетених сидіннях фотелів і стільців. Оце такий кабінет президента Об’єднаного Банку.

На величезному столі в хаотичному порядку, у напруженій, веселій готовності блискають телефони й телеграфні апарати — з екранами, без екранів, слухові, світлові, мідяні, сліпучо-блискучі й матово тьмяні — рурки, держальця, скло, гвинти. Усе це грізно купчиться пірамідою перед фотелем пана президента Об’єднаного Банку, єднаючи його з Берліном, Німеччиною, усім світом (В. Винниченко; 275 сл.).

Завдання до тексту
1. Визначити стиль і тип мовлення.
2. Скласти план до тексту. Орієнтовний план

1. Чудодійна, страшна ніч.
2. Хвилювання головного героя.
3. Мертенс приймає князя стоячи.
4. Сонце — травневе, щедре, реготливе.
5. Кабінет президента Об’єднаного Банку.
6. Телефони та телеграфні апарати на столі президента банку.

3. Лексична робота.

• Держальце — предмет, яким беруть, тримають що-небудь.
• Опортуністичний — прикметник до опортуніст — пристосу¬ванець, у годованець.
• Портьєра — завіса з важкої, щільної тканини на дверях або на вікні.
• Рурка — трубка.
• Тріумф — видатний, блискучий успіх, перемога; торжество.
• Фотель (діалектне) — крісло.
4. Словниковий диктант. Записати та пояснити правопис слів. Мимоволі, тріумф, портьєра, опортуністичний, президент,
сліпучо-блискучий, держальце, розвинений, широченний, дерев’яний, боротьба, Об’єднаний Банк.
5. Питання до тексту.
• Якою здається ніч оповідачеві?
• 3 ким чекає зустрічі головний герой?
• Де приймає Мертенс
• Опишіть кабінет.
• Які враження справив на вас кабінет президента банку?
• Що знаходилось на робочому столі президента?
6. За складеним планом стисло переказати текст.