На відміну від міфів і казок, давньоруські епічні сказання, названі билинами, є оповіданнями про події, що дійсно відбувалися у давні часи.

Термін “билина” введений в обіг у середині XX ст. істориком і фольклористом І. Сахаровим, який узяв його з відомого “Слова о полку Ігоревім”.

Самі ж виконавці епічних пісень називали їх “старинами”.

Билини складалися в період з X до XVI ст., а найдавніші з них своїм корінням сягають міфології. Серед билинних героїв є персонажі, пов’язані з природними явищами. Так, билинний герой Святогор пов’язаний з горами, Вольга – з лісом, Микула – із землею. У билинах введені і персонажі міфічних чудовиськ: Змій Горинич, Тугарин Змій, Соловей-розбійник. Билини, створені під час татаро-монгольського іга (XIII – XV ст.), відрізняються від більш ранніх. їх персонажі вже не міфічні, а реальні вороги – татари.

На думку багатьох дослідників, билини виникали в різних районах Русі, але згодом зосередилися в Києві. Головні герої билин – богатирі – запеклі і шляхетні воїни, які борються не з міфічними чудовиськами, а з ворогами своєї батьківщини. Найбільше билин присвячено трьом богатирям – Іллі Муромцю, Добрині Никитичу й Альоші Поповичу. У билинах пізнішого періоду Ілля, Добриня й Альоша стають названими братами і часто діють разом.

Одним із наймонументальніших і загадкових образів давнього епосу був Микула Селянинович – бог землеробства і сам хлібороб. Протиставлення Микули Вользі і явна перевага першого над другим є свідченням того історичного періоду, коли полювання як основне джерело існування людини наприкінці кам’яного періоду змінилося землеробством. Те, що Микула виявляється сильнішим за Вольгу і всю його дружину, правильно відображає процес історичного розвитку людства. У більш пізній період Микула сприймається у билинах уже не як бог, а як селянин-трудівник.

Можна використовувати в лекціях і історичні перекази, які пов’язані з Києвом і Москвою, невидимим градом Китіжем, Мамайовим побоїщем, Віщим Олегом, Садком, а також з історією Запорізької Січі та Скіфії, Таврії, острова Хортиця й ін. Становить певний інтерес для викладачів і сказання про святих: Георгія Побідоносця, Миколу Угодника, Сергія Радонежського, Василія Блаженого та інших.