Способи і методи добору й оцінки претендентів на вакантні посади поділяють на особисті й технічні.

А) До особистих відносяться:

– аналіз і оцінювання документів;

– тестування;

– інтерв’ю-співбесіда.

Б) Технічні способи оцінювання персоналу:

– робочий експеримент (оцінні центри);

– графологічний висновок.

У групі особистих способів оцінювання персоналу найскладніше проводити інтерв’ю. Інтерв’ю –  не ідеальний метод особистісного оцінювання претендента, тому воно доповнюється іншими методами.

Основна його мета – виявити, чи зацікавлений кандидат на вакантну посаду в даній роботі і чи здатний він її якісно виконувати.

 

В ознайомлювальній бесіді (інтервю) комбінують різну техніку питань (вільні, структуровані або стандартизовані). Бесіда може проводитися з двома та більше особами.

ТИПИ питань:

1) Перший блок  питань направлений на складання загальної думки про кандидата, його професійні і особові якості.

2) Другий блок  питань умовно називається стресовим – такі питання можуть задаватися в ході співбесіди для перевірки  поведінки за ситуації, коли на особу виявляється тиск. Ці питання вимагають більшої психологічної напруги, уміння тримати удар.

+ Питання, які використовують під час інтерв’ю, можуть бути:

1) прямими (вимагають простої відповіді),

2) опосередкованими (передбачають згоду опитуваного на формулювання певного питання),

3) відкритими (не обмежують способу відповіді на нього,

4) закритими (обмежують респондента заздалегідь сформульованими варіантами відповідей, один із яких він повинен обрати). Закриті:

А) Дихотомні (так-ні, згоден-не згоден)

Б) Multiple-choice (повинні бути взаємно виключні)

В) Рейтингові (дуже згоден-згоден-нейтрал-не згоден-дуже не згоден)

Г) Семантично диференційні

Д) Рангові (поставте 1 – найпрестижніший, 2 – менш і т.д.)

Е) Checklist (“Позначте всі …, які відповідають…”)

Є) Forced-choice (Визначте одну з двох зарактеристик)

Ж) Заповнення.

За технікою проведення розрізняють вільне, формалізоване (стандартизоване) і напівстандартизоване інтерв’ю.

1) Вільне Інтерв’ю — тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації питань. Такі інтерв’ю доречні на стадії розвідки, уточнення проблеми дослідження.

2) Найпоширенішим є формалізоване, або стандартизоване, інтерв’ю, коли спілкування інтерв’юера і респондента регламентоване детально розробленим питальником й інструкцією інтерв’юера. Інтерв’юер зобов’язаний точно дотримуватись сформульованих запитань і їх послідовності. У стандартизованому інтерв’ю, як правило, переважають закриті запитання.

3) Напівстандартизоване інтерв’ю поєднує в собі особливості двох попередніх.