Пішов парубок щастя-долі шукати. Стомився, зайшов від­почити до лісової сторожки. Бачить — на столі три кухлі сто­ять. А на них написи: «кохання», «щастя» і «безсмертя». Узяв він перший кухоль і бачить, як покохала його царівна, як со­хне за ним. А тим часом придворні од заздрості жовчю сходять, плітки сіють, цареві доноси брехливі пишуть, парубка зо сві­ту хочуть звести.

Узяв він кухоль з написом «щастя». Аж стоїть хата вели­ка, а в хаті себе бачить. Жінка в нього чорнобрива молодиця, діточки — одне в одного.

Так йому сподобалось… Коли придивляється — з-за пле­ча виглядає костомаха і головою киває. Поставив того кухля і взяв третій, де написано «безсмертя».

Опинився він на дорозі, що його до сторожки привела, сів на узбіччі, задумався: скільки йому доля дала перепробувати, а нічого так і не вибрав. Невже у житті іншої дороги нема?

— А таки є! — сказав сам собі та й вернувся до рідної домів­ки, де завжди мати й батько чекають.

(150 сл.)                                                                    (За Б. Краушем)