Танка, або «коротка пісня» — це одна з найулюбленіших поетичних форм у Японії. А найславетнішим майстром танка XX століття вважаєть­ся Ісікава Такубоку.

Його танка вражають простотою і разом із тим глибиною думок, спосте­режень. Вони ніби відкривають світ по-новому. Такубоку пише про кохання, про плинність часу, красу природи, душевний стан людини, про любов до батьків і рідного дому, про все те, що хвилювало і хвилює кожного.

Ось, наприклад, такі вірші:

На рідні гори дивлюсь — і слів не знаходжу. Дякую вам за красу, рідні гори.

Або:

Ах! Моя туга за рідним селом засяяла в серці, як золото, чисто і рясно.

Ці поетичні мініатюри розкривають глибоку любов ліричного героя до рідної землі. Навіть удалині від неї він чує уві сні зозулю зі свого села. А «як солодко спить, у весняну дрімоту поринувши, молода травичка в са­ду! М’якесенька — очі вбирає».

Поезія Ісікави Такубоку цікава, неповторна за змістом та формою, вчить цінувати всі кращі прояви життя і радіти кожній його миті.