Якось П. Г. Тичина сказав про Т. Шевченка та I. Франка: «…цілий всесвіт їхні душі творчо поглинали — і водночас на всесвіт світили самі…» Подібне можна сказати і про самого П. Тичину.
Видатний поет ХХ століття, талановитий, тонкий, оригінальний та, на жаль, майже зовсім неоцінений прозаїк і публіцист, цікавий критик та літературознавець — таким був Павло Тичина.
Поступово, але неухильно, поет знаходив свою, тільки йому притаманну, манеру письма. Кожний вірш П. Тичини — це особлива картина, яку читач уявляє собі. Усе передається за допомогою слів, але результат не можна описати словами:
Десь на дні мого серця
Заплела дивну казку любов.
Я пішов від озерця
Ти сказала мені: «Будь здоров!
Будь здоров, мій любий юначе!.. »
Ах, а серце і досі ще плаче.
Я ішов від озерця
Тичина — поет від природи. Його вірші йдуть від душі, у них він вкладає частку себе. Його інтимна лірика вабить читача своєю чистотою почуттів кохання, оригінальністю образного мислення, описом почуттів героя:
О люба Інно, ніжна Інно,
Любові усміх квітне раз — ще й тлінно,
Сніги, сніги, сніги.
Я ваші очі пам’ятаю.
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Але П. Тичина — не тільки лірик, він ще й живописець. Його твори, які присвячені рідній природі України,— це теж картини. Вони володіють такою ж неповторною глибиною почуттів, як і інтимна лірика.
Я гадаю, що навіть людина, яка ніколи не бачила Вкраїну з її лісами, безкрайніми степами, зрозуміє, що це дійсно дуже гарна країна:
Там тополі у полі на волі
(Захід сонця за обрій поніс)
З буйним вітром свавільним і диким,
Струнко рвуться кудись у далечь.
Але в житті поета були часи, коли треба було писати — Війна. Палають міста і села. Усі піднялись на боротьбу з ворогом. Поезія Тичини теж воювала, ненавиділа, окрилювала. Гнів і ненависть, ніжність і ліричність, філософська заглибленність у проблеми життя і смерті — ознаки його творчості періоду війни:
Тримайте ж високо звання бійця! Вперед несіте прапор Перемоги! Дітей звільняйте, матір і отця! Як бити ворога — то до кінця Сами ж бо не впадуть вони під ноги.