Волею долі герой роману Д. Дефо Робінзон Крузо потрапив на без­людний острів в океані після аварії корабля.

Спочатку він розгубився, впав у відчай, але потім обміркував своє ста­новище і зрозумів, що сидіти без діла не можна. Мандрівник забрав із розби­того корабля все, що могло знадобиться, збудував собі житло, навчився ло­вити рибу та полювати на птахів. Робінзон Крузо увесь час удосконалював свій побут — приручив кіз, щоб мати м’ясо, коли закінчиться порох, сіяв зер­но, оволодівав різними ремеслами. Він увесь час наполегливо працював, і це допомагало йому долати почуття самотності. Наприклад, частокіл, яким обгородив усе своє житло, відважний моряк будував майже рік.

Коли на нього нападала смертельна туга, він брався за перо і пробував собі довести, що і в його важкому становищі все ж є немало хорошого: в одну колонку писав «погано», в іншу — «добре». Доброго виходило чимало, і це заспокоювало героя. Він почав навіть вважати себе щасливим, хоч і суму­вав за людьми. Робінзон Крузо врятував індіанського юнака П’ятницю, навчив його англійської мови і всього, що знав та вмів. Потім ще не раз він виявляв свою людяність, кмітливість та наполегливість. Саме завдяки цим рисам і врятувався, потрапив до Англії. При цьому допоміг іншим — влаш­тував іспанську колонію на острові й передав їй усе своє господарство.

Роман про дивовижні пригоди Робінзона Крузо був дуже популяр­ним усі часи. Із задоволенням його читаємо і ми, бо захоплюємось людь­ми, які завдяки своїй силі волі, працьовитості, оптимізмові знаходять вихід із найскрутніших життєвих ситуацій.