Архів позначки: полеміка

Дискусія і полеміка як різновиди суперечки

Дискусія – публічна суперечка, яка ведеться компетентними людьми на зборах, симпозіумах, конференціях, у пресі, на семінарах і становить за мету розв’язання певної проблеми чи принаймні виявлення шляхів її розв’язання і зближення позицій учасників цієї суперечки. Дискусія як форма спілкування є сукупністю тверджень(які по черзі висловлюються її учасниками) та їх обґрунтувань. Об’єднуючою ланкою цих тверджень є судження(чи система суджень), в якому формулюється проблема(тема, предмет дискусії). Мета дискусії – досягнення істини чи принаймні кращого взаєморозуміння її учасників з відповідної проблеми. Якщо учасники дискусії відмовляються від загальноприйнятих засад її проведення, то вона може перетворитися на полеміку – конфронтаційну форму суперечки.

Полеміка – один з найпоширеніших різновидів публічної суперечки, для якої характерні протистояння, конфронтація, протиборство сторін; форма протиставлення принципово різних думок, ідей, точок зору. Якщо учасники дискусії, відстоюючи протилежні думки, прагнуть зблизити свої позиції, знайти спільне рішення, зрештою встановити істину, то метою полеміки є перемога над супротивником, захист своєї власної точки зору. Учасник полеміки вдається до тих засобів, які вважає найефективнішими, не рахуючись з тим, прийняті вони для інших чи ні. Не випадково протилежна сторона в полеміці називається не опонентом(як у дискусії), а супротивником. Якщо результатом дискусії є синтез пропонованих думок, то результатом полеміки є перемога однієї точки зору над іншою, в іншому разі вона закінчується безрезультатно. В житті нерідко дискусія стає такою бурхливою, що переростає в полеміку, якщо її учасники не доходять консенсусу.

Іван Вишенський

Іван Вишенський народився в 30—40-х роках XVI ст. в м. Судова Вишня на Львівщині. Вірогідно, там здобув початкову освіту. Проживав у Луцьку та в Острозі. У 70—80-х рр. переселився в Грецію на Афон, де прожив майже сорок років. Помер у 20-х рр. XVII ст., усамітнившись у печері-келії над Егейським морем.
Іван Вишенський — видатний український письменник-полеміст, автор багатьох трактатів і послань.
Його діяльність була пов’язана з полемічним протистоянням між католицькою та православною
церквами в Польській державі. Полеміка загострилася після Берестейської церковної унії, яку ухвалив
православний церковний собор 1596 р. Тоді частина православних єпископів визнала юридичну
зверхність католицької церкви. Прихильників унії почали називати уніатами, або греко-католиками.
Деякі православні єпископи не визнали унії. Спираючись на підтримку православних братств,
вони виступили за збереження попереднього статусу церкви. Церковний розкол і пов’язане з ним
протистояння зумовили пожвавлення полемічного руху, де коæна сторона обґрунтовувала виправданість
власної позиції. Полеміка мала значний суспільний резонанс, що нерідко виходив за межі релігійної
та церковної проблематики.
Творчість Івана Вишенського тісно пов’язана з церковним æиттям. У церковній полеміці він виступив
як послідовний прихильник збереження давніх традицій українського православ’я. Серед його послань
і трактатів особливою силою викривального пафосу відзначається «Послання до єпископів», де автор
засуджує церковних владик, які виступили ініціаторами Берестейської унії. Полеміст звинувачує їх у
нехтуванні євангельських заповідей та церковних традицій. Унія для Івана Вишенського — логічний
наслідок моральної деградації церковних ієрархів, що поставили користолþбство вище за скарби духовного
вдосконалення. Полеміст дає церковним владикам надзвичайно гострі негативні характеристики,
застерігає їх від подальших непродуманих вчинків, закликає до покаяння й виправлення.
Усі полемічні твори Івана Вишенського вражають силою духу, енергією слова та емоційною напругою.
Їх стиль образний і яскравий, позначений виразною печаткою авторської індивідуальності.