План

I. «Апокаліпсичний» світогляд поета.

II. Асоціативна образність як провідний принцип поетики П. Целана.

1. Образ фуги в поезії.

2. Символічне значення образів Суламіф і Маргарити.

3. Напружена емоційність віршів П. Целана.

ІІІ. Поєднання в поезії різних видів мистецтва.

Криваві соціальні трагедії ХХ ст., жахливі події Другої світової війни сформували світогляд, який називають «апокаліпсичним». Одна з головних тез Целанової творчості, яка розвивається у більшості його поетичних творів,

— після Освенциму люди приречені жити у відрізку часу, коли останній акт історії вже завершився, а Страшний Суд відкладений на невизначений строк. Провідний принцип поетики Целана — асоціативна образність. Образи його поезії впливають скоріш емоційно, ніж спонукають до роздумів. Але це-ланівські вірші емоційні настільки, наскільки може бути емоційним шок. Лірика Целана — це протистояння і співіснування пам’яті і забуття: пам’ять примушує страждати від болю і жаху, але забути все— неможливо.

Одним із найвідоміших творів П. Целана стала «Фуга смерті». Ця поезія відзначається дивним поєднанням різних не тільки поетичних жанрів, а й видів мистецтва.

Для посилення емоційного впливу П. Целан використовує форму музичної фуги. Фуга — багатоголосний поліфонічний твір, заснований на прийомах імітації, тобто одна й та сама тема по черзі змінюється і по­дається у різних голосах. За будовою фуга складається з трьох основних розділів. У першому тема проводиться в усіх голосах; друга частина будується більш вільно: тема розвивається по черзі у різних голосах. У заключному розділі фуги утверджується головна тональність твору. За цими принципами будується і композиція Целанової «Фуги смерті». Особливості синтаксису поезії підкреслюють її «музичну організацію»: позбавлений розділових знаків, текст лине, витворюючи скорботну ме­лодію, в якій різні голоси сприяють розвиткові і посиленню основної теми.

Як і музичний твір, «Фуга смерті» викликає в першу чергу емоційні переживання, шок, і лише потім читач намагається усвідомити значення образів, асоціації, які вони викликають. Саме з цих асоціацій і накреслю­ються тема, мотиви твору. Вже назва поезії передбачає складний і неодно­значний асоціативний ряд. Наприклад: фуга — Бах, Гендель — Німеччина

— слава і гордість — духовне, вічне, прекрасне — орган; ці асоціації співісну­ють і протистоять у назві слову «смерть» у всіх його значеннях. Так підсвідо­мо визначається читачем основна тема твору. У тексті «Фуги смерті» асо­ціативні образи, підказані назвою, набувають нових абрисів і народжують нові асоціації. Цілком правомірно сприймати цю поезію як модерністське зображення трагедії Голокосту: образи «чорного молока світання», «могил у повітрі» породжують асоціації з крематоріями, в яких гинули мільйони безневинних людей, тільки тому, що вони євреї; а образ «одного чоловіка, що живе в хаті», «грає зі зміями», «пише коли темніє в Німеччині твоя золотиста коса Маргарито», «свистить на євреїв», «хапається заліза в ко­бурі» викриває сутність фашистської ідеології, яка несе смерть усій людській цивілізації. «Трагедія Освенциму» усвідомлюється не як національна трагедія євреїв, а як всесвітня. Це підкреслюють і образи Мар-гарти і Суламіф, які є наскрізними у поезії і символізують багатющу гума­ністичну культуру, яку подарувала людству німецька та єврейська нації. Орган-крематорій, на якому «з Німеччини майстер» грає «фугу смерті», нищить і «золотисту косу Маргарити», і «попелясту косу Суламіф».

Зміни слова, його перетворення, метаморфози в епоху, яка не підля­гає опису, — одна з головних тем творчості Целана. Для поета Освенцим — абсолютно виключний факт, який визначає будь-який людський досвід, але не здатний сам стати досвідом. Мова пройшла через той страшний час, але не дала слів для зображення того, що відбувалося. Поет із жахом і відчаєм змушений визнати — мова не здатна на «акт правосуддя». Саме тому, що немає слів для достовірного, буквального відтворення реальності, Освенцим щезає у потоці часу як страшна, але цілком природна подія. Звідси походить поетова відмова «поетизувати світ», «тенденція до мов­чання», а «шок незрозумілого» стає у Целана засобом протистояння тра­диційним і конвенційним засобам літератури.

У поезії «Фуга смерті» П. Целан засобами різних видів мистецтва спробував передати трагедію Голокосту. Образи його не мають однознач­ного трактування, бо поет мусив визнати, що «вимовити», знайти відповідні цій трагедії слова поезія майже не здатна.

Одна з найтрагічніших подій ХХ століття — Друга світова війна — ли­шила глибокий слід у свідомості мільйонів людей, які живуть на різних континентах і говорять різними мовами. Масштаби цієї трагедії не мали аналогів у світовій історії. Як ніяка інша подія, ця війна набула різно-мані-тного трактування у літературі.

Видатного австрійського поета Пауля Целана події тих років тор­кнулися безпосередньо. Він народився у 1920 році у Чернівцях (тодішня територія Румунії) у родині небагато єврейського комерсанта. Після за­кінчення школи Пауль їде у Францію для того, щоб вивчати медицину. Але розпочата війна руйнує його плани: Франції загрожує фашистська окупація, і поет повертається у рідне місто, де навчається в одному з уні­верситетів. Коли у 1940 році у Чернівці увійшли радянські війська, Це-лан вивчав російську мову і працював перекладачем. Але вже через рік німецький окупаційний режим дістався і до Чернівців. Батьки поета як євреї були депортовані у концтабір: звідти повернутися їм не судилося. Сам Пауль Целан потрапив у трудовий табір, але йому вдалося вижити.

Події Другої світової війни справили значний вплив на усю подаль­шу творчість Пауля Целана. У 1948 році виходить перша книга Целана «Попіл урн», у 1952 — збірка «Мак і пам’ять».

Тема війни — визначальна для обох збірок Пауля Целана, провідним жанром цих книг є жанр елегії. Оплакування загиблих, пам’ять про страшні події, які поет пережив сам, жах війни — усе це основа творів Целана. Але на відміну від класичних зразків елегійного жанру Целан вносить у свої вірші апокаліптичні мотиви, пов’язані з авторським світосприйняттям. Целан роз­глядав Другу світову війну як «останній акт історії», після якого має відбу­тися Страшний суд. Такий настрій проймає і твори Целана. Один із цент­ральних віршів обох збірок — «Фуга смерті». Жанрове визначення «Фуга» пов’язане з музикою. Фуга — це музичний твір імітаційно-поліфонічного ха­рактеру. У фузі одна і та ж тема втілюється в різні голоси. Цей принцип — основа композиційної будови вірша Целана. Поезія, як і музичний твір у жанрі фуги, повинна передусім викликати емоційне хвилювання. Для цього автор створює образи, побудовані на вільних асоціаціях, повторах, і досягає вражаючого результата. Вірш передає стан шоку.

Насичений повторюваними і варіативними відповідно до жанрових законів фуги образами, вірш оголошує читача, передає майже фізичне відчуття болю. Водночас саме завдяки багатозначності образів вірша у чи­тача виникає паралель із книгою Апокаліпсису, що відповідає авторсько­му баченню подій Другої світової війни.

Усе життя Пауля Целана сповнене невимовним трагізмом, трагізмом, який визначив тональність його творчості.