Творчість Оноре Бальзака дуже складна для сприйняття. Здавалось би, його герої знаходяться на поверхні зі своїми болями, радощами, при­страстями. А насправді, розглядаючи їх, натикаєшся на таку підводну течію, що може поглинути і не дати випірнути на поверхню.

Образи його творів такі реальні, що іноді забуваєш, що розглядати їх треба лише в контексті твору, і переносиш у дійсність і ставишся так, як ставився б до людей, існуючих поруч. Тоді вчинки героїв стають незрозу­мілими і неусвідомленими, а твір взагалі втрачає зміст.

Але не слід забувати, що основною ідеєю романтиків, засвоєною Баль-заком, був історизм, який базувався на засадах єдності людини і суспіль­ства. Зображуючи сучасну йому епоху, Бальзак підносив особистість над побутом. Можливо, тому його творчість близька мені і моїм сучасникам.

У зображенні своїх героїв, як центральних, так і епізодичних, пись­менник узгоджував соціальну належність героя з його мораллю.

Найбільш показовою у цьому плані є «Людська комедія», де автор з цілковитою точністю і повнотою дослідив специфічні особливості епо­хи. Найбільшу увагу, на мій погляд, привертає зображення автором «епохи грошей», адже Бальзак глибоко і тонко проник у сутність і «техніку» гро­шових стосунків. Він зумів проникнути у неестетичні сторони дійсності — брудні розрахунки спекулянта і катастрофу купця, які визначили більшість рис людського побуту і моралі. Я думаю, що не слід скептично ставитися до вислову доктора Б’яншона, що «гроші — релігія нового світу», адже гроші в усі часи відігравали велику роль у соціальному житті. І саме злидні, відсутність грошей, побутові умови стають тією зовніш­ньою силою, що протистоїть особистості. Тому так часто герої Бальзака боряться з грішми, а не служать їм, бо на думку самого автора «вигодою можна пояснити лише принизливі вчинки». А в «Людській комедії» присутній цілий натовп позитивних героїв, адже письменник вірить у лю­дину та її невичерпні духовні сили.

Образи д’Еспара або Монжено можна розглядати в двох аспектах: або як позитивні образи сучасних аристократів і банкирів, або як символ не­можливості доброчинності сучасного суспільства.

Велику увагу приділяє Бальзак визначній особистості. Могутня осо­бистість, здатна на великі зусилля волі і на боротьбу з людьми і обстави­нами, приваблює письменника незалежно від мети її діяльності: чи то бун­тарство проти ідеологічних пут, чи то проти поневолення думки.

Визначна особистість, незалежно від роду занять, наділена величез­ною потенційною силою, владою над зовнішнім світом. Усі герої цього плану являють собою лише варіанти одного типу. І Наполеон, і Вотрен — люди однієї породи, але перший піднявся на вищий щабель політичного життя, а другий залишився на дні людського океану. Сила випадку допо­могла Наполеонові виявити геніальність, а відсутність належних обста­вин призвела Вотрена до боротьби з суспільством. Роль перемоги героя над ворожими зовнішними обставинами визначається так: «Немає прин­ципів, є тільки події; немає законів, є лише обставини; вища людина при­стосовується до подій і обставин, щоб керувати ними» («Батько Горіо»).

Сучасна Бальзакові дійсність відбилась на сторінках першого рома­ну, написаного як частина великої цілісності, названої згодом «Людською комедією». «Батько Горіо» є, так би мовити, ключовим твором, до якого сходиться уся попередня творчість Бальзака. У центрі подій знаходить­ся п’ятиповерховий будинок, де і відбуваються драматичні, повні неспо­діванок, події: убивство спадкоємця, грабунок, розпуста. Автор трагічно показав побут міщанський і побут аристократичний, між якими важко знайти розбіжності, легше знайти спільні риси.

Оноре Бальзак — постать неординарна. Попри всі протиріччя своїх поглядів він залишив нащадкам величезну галерею образів, які увійшли у світову літературу свідченням геніальності великого майстра. А голов­не, він був одним із перших французьких письменників, які з такою гос­тротою відчули свою сучасність.