Місцеве самоврядування- право територ.громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селищ, міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів Укр. Правову основу місцевого самоврядування в Україні становлять Конст.У. та Закон У. “Про місцеве самоврядування в Україні”. Система місц. самовряд. включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Територіальна громада – це первинний суб’єкт  місц.самовр., основний носій його функцій та повноважень, її складають жителі, що постійно проживають у межах села, селища або міста, або об’єднання жителів кількох сіл, що мають спільний адміністративний центр. Органи місц.самовр., що представляють інтереси територіальних громад і приймають від їх імені рішення  є виборні органи, які складаються з депутатів. Насамперед, це – сільські, селищні, міські ради, вирішують питання: проведення місцевого референдуму,  затвердження  програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних амін.- територіальних; затвердження місцевого бюджету тощо. Сільські, селищні, міські ради, створюють виконавчі органи, до яких належать виконавчі комітети. відділи і управління. Очолює виконавчий орган сіл, сел.., міської ради та головує на її засіданнях сіл., сел.., міський голова. Найнижчою ланкою органів місцевого самоврядування є будинко­ві, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації громадян, які мо­жуть створюватися за їхньою ініціативою з дозволу відповідних місце­вих рад.( “Про органи самоорганізації населення”).

Місцеве самоврядування – багатогранне та комплексне політико-правове явище, яке може характеризуватися різнобічно.Можна зробити висновок, що місцеве самоврядування як об’єкт конституційно-правового регулювання виступає в якості:

по-перше, відповідної засади конституційного ладу України;

по-друге, специфічної форми народовладдя;

по-третє, права жителів відповідної територіальної одиниці (територіальної громади) на самостійне вирішення питань .місцевого значення. Місцеве самоврядування як засада конституційного ладу виступає одним із найважливіших принципів організації і функціонування влади в суспільстві й державі та є необхідним атрибутом будь-якого демократичного ладу.

Як специфічна форма реалізації належної народові влади місцеве самоврядування характеризується:

1) місцеве самоврядування має особливого суб’єкта -територіальну громаду, тобто жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста. Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування безпосередньо та через органи місцевого самоврядування;

2) місцеве самоврядування займає окреме місце в політичній системі (в механізмі управління суспільством та державою). Місцеве самоврядування, його органи, згідно Конституції України, не входять до механізму державної влади, хоча це й не означає його повної автономності від держави, державної влади. Взаємозв’язок місцевого самоврядування з державою досить тісний і знаходить свій вияв у тому, що, по-перше, і місцеве самоврядування, і державна влада мають єдине джерело – народ (ч. 1 ст. 5 Конституції України)

3) місцеве самоврядування має особливий об’єкт управління – питання місцевого значення, перелік яких у вигляді предметів відання органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено в Законі України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні».