Увесь світ захоплюється історією дитини, яка потрапила у джунглі і була вихована вовчою зграєю.

Про це розповів у своїй книзі «Мауглі» відомий англійський пись­менник Р. Кіплінг.

Разом із Мауглі ми пізнаємо Закони Джунглів і розуміємо, що вони багато в чому корисні й людям. Наприклад, вбивати звірів можна лише заради харчування, поважати закони кожного товариства (зграї), шану­вати того, кого зустрінеш на стежці в джунглях, зважати на науку мудрі­ших та інші.

У казці прекрасно змальовані образи звірів зі своїми характерами та звичаями. Це учитель джунглів, буркотливий і добрий ведмідь Балу, муд­рий слон Хатхі, грізна чорна пантера Багіра, благородний вожак вовчої зграї Акела, страшний і підступний тигр Шер-Хан та інші.

Звірі повчають Мауглі: «батько Вовк навчав його своїй справі», «від Балу він довідався, що мед і горіхи — така ж смачна їжа, як і сире м’ясо», Багіра показувала, як полювати, попереджала про пастку на стежці і не­безпечного Шер-Хана. За науку хлопець платить добротою, допомагає звірам у важкі хвилини їхнього життя, витягає колючки з їхніх лап.

Мауглі виріс, відчув свою силу над звірами (жоден із них не міг ви­тримати його пильного погляду, тільки він один із Зграї приборкав Чер­вону Квітку — вогонь). Але це не змінило його ставлення до мешканців Джунглів. Мауглі все одно любить своїх Матір і Батька Вовків, братів, друзів Багіру та Балу. Тому йому так важко покинути Джунглі — свій дім.

Казка навчає нас бути вірними у дружбі, сміливими і чесними, пова­жати тих, хто дав життя і виховав. А ще дає змогу зрозуміти, що приро­да — дім людини, тому його треба берегти, намагатися жити в злагоді з навколишнім світом.